Лебедев Павло Павлович [21.4(3.5) .1872, Чебоксари, — 2.7.1933, Харків], радянський військовий діяч. З дворян. Закінчив Александровськоє військове училище (1892), Академію Генштабу (1900). Учасник 1-ої світової війни 1914—18 — начальник штабу 3-ої армії, генерал-майор. Добровільно вступив в 1918 в Червону Армію, був начальником Мобілізаційного управління Всероглавштаба (1918—19), начальником штабу (квітень — липень 1919) і командувачем (липень 1919) Східним фронтом, начальником Польового штабу Республіки і Штабу РККА (1919—24), одночасно (з березня 1923 до лютого 1924) член РВС(Реввоєнрада) СРСР. Брав участь в розробці і проведенні операцій по розгрому військ Колчака, Деникіна і Юденіча. У 1922—1924 за сумісництвом начальник Військової академії. У 1924—25 полягав для особливо важливих доручень при РВС(Реввоєнрада) СРСР, в 1925—28 начальник штабу і помічник командувача військами Українського військового округу. Нагороджений орденом Червоного Прапора і орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Державна оборона, М., 1924; Бойова підготовка в територіальних військах, М., 1927.
