Лебедев Петро Миколайович [24.2(8.3) .1866, Москва, — 1(14) .3.1912, там же], російський фізик. Народився в купецькій сім'ї. У 1887—91 працював в Страсбурзі і Берліні в лабораторіях А. Кундта, Ф. Кольрауша і Г. Гельмгольца. У 1891, повернувшись на батьківщину, почав викладати в Моськовсом університеті (професор з 1900), де організував лабораторію. У 1911 вийшов у відставку (на знак протесту проти реакційних дій міністерства народної освіти Л. А. Кассо) і на приватні засоби створив фізичну лабораторію в університеті Шанявського. Досліджуючи пондеромоторну дію хвиль на резонатори, Л. вперше встановив загальні для хвиль різної природи (звукових, гідравлічних, електромагнітних) закономірності. Він показав, що при резонансі для всіх видів хвиль спостерігається макс.(максимальний) відштовхування резонаторів. Прагнучи експериментально підтвердити електромагнітну природу світла, в 1895 створив якнайтоншу установку, з допомогою якої вперше отримав міліметрові електромагнітні хвилі, а потім встановив їх віддзеркалення, подвійне променезаломлення, інтерференцію і ін. явища, властиві світловим хвилям. У 1901 вперше виявив і виміряв тиск світла на тверде тіло, підтвердивши кількісно теорію Максвелла. У 1909 Л. удалося вирішити важке експериментальне завдання — встановити і виміряти тиск світла на гази. Досліджував також роль обертання Землі у виникненні земного магнетизму. Л. створив першу в Росії фізичну школу, його ім'ям названий Фізичний інститут АН(Академія наук) СРСР.
Соч.: Собр. соч.(вигадування). т. 1, М., 1913; Ізбр. соч.(вигадування), М. — Л., 1949; Собр. соч.(вигадування), М., 1963 (сірок, «Класики науки»).
Літ.: Лазарев П. П., До 25-ліття з дня смерті П. Н. Лебедева, «Успіхи фізичних наук», 1937, т. 17, ст 4; Дуков Ст М., Петро Миколайович Лебедев, його життя і діяльність, М. — Л., 1951; Лукомськая А. М., Петро Миколайович Лебедев, М. — Л., 1950 (бібл. покажчик).
