Лебедев-кумач (псевдонім; справжнє прізвище Лебедев) Василь Іванович [24.7(5.8) .1898, Москва, — 20.2.1949, там же], російський радянський поет. Член КПРС з 1939. Народився в сім'ї чоботаря. У 1919—1921 працював в Бюро друку управління Реввоєнради і у військовому відділі «АГИТ-ЗРОСТАННЯ». Вчився в МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). У 20-і рр. виступав переважно як автор сатиричних віршів, розповідей, фейлетонів які друкувалися в «Робочій газеті», «Селянській газеті», газеті «Гудок», журналі «Крокодил» і ін., виходили окремими збірками («Розлучення», 1925; «Чаїнки в блюдці», 1925; «С всіх волостей», 1926; «Сумні посмішки», 1927; «Людиська і справи», 1927). Писав для естради і звукового кіно (тексти пісень до кінокомедій «Веселі хлопці», «Цирк» і ін.). Один з творців жанру радянської масової пісні, пройнятої глибоким патріотизмом, життєрадісним світовідчуванням; багато пісні на слова Л.-К. отримали всенародне визнання: «Пісня про Батьківщину» (1936), «Марш веселих хлопців» (1934, — обидві муз.(музичний) І. О. Дунаєвського) і ін. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 служив у військово-морському флоті, створив в цей час багато пісень і віршів, що звали на боротьбу з ворогом: «Священна війна» (1941, музика А. Ст Александрова) і ін. Державна премія СРСР (1941). Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Лірика. Сатира. Фейлетон, М. — Л., 1939; Пісні і вірші, М., 1960.
Літ.: Ардов Ст, Дорога Ст І. Лебедева-кумачу, «Червона новина», 1938 № 6; Беккер М., Творча дорога Ст І. Лебедева-кумачу, в його кн.: Про поетів, М., 1961.
