Лангхофф (Langhoff) Вольфганг (6.10.1901, Берлін, — 25.8.1966, там же), німецький (ГДР) режисер, актор, письменник, член німецької Академії мистецтва, з 1962 — віце-президент. З 1919 актор, з 1927 режисер. Переслідувався при фашистській диктатурі, в 1933—1934 був поміщений в концтабір (згодом написав книгу спогадів «Болотяні солдати», російське переведення, 1936), емігрував і до 1945 працював в Швейцарії. Після розгрому фашизму керував театрами Дюсельдорфа, в 1946—63 художній керівник і актор Німецького театру (Берлін), з 1963 — там же, актор і режисер. Діяльність Л. зіграла значну роль в розвитку театрального життя ГДР(Німецька Демократична Республіка). Ставив класичну драматургію — «Ревізор» Гоголя (1950), «Дон Карлос» (1952), «Підступність і любов» (1955) Шиллера, сучасну прогресивну драматургію — п'єси Ф. Вольфа («Томас Мюнцер», 1953, грав головну роль), Б. Брехта («Страх і відчай в Третій імперії», 1948), Л. Кручковського («Зонненбруки», 1949, грав Петерса). Поставив радянські п'єси — «Оптимістична трагедія» В. В. Вішневського (1949), «Шторм» В. Н. Білль-Белоцерковського (1957). Національна премія ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1949, 1951, 1960).
