Ладозька військова флотилія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ладозька військова флотилія

Ладозька військова флотилія, сформована в жовтні 1939 на Ладозькому озері під час радянсько-фінляндської війни 1939—40 і діяла на приозерних флангах радянських військ; після війни перетворена на учбовий загін. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 була на початку липня 1941 посилена кораблями із складу Балтійського флоту (командуючий Л. ст ф. з 7 серпня до 13 жовтня 1941 контр-адмірал Би. Ст Хорошхин, потім, до 25 вересня 1944 капітан 1-го рангу, пізніше контр-адмірал Ст С. Чероков). У 1941 у складі Л. ст ф. було 7 канонерських човнів, 2 сторожових корабля, 2 бронекатери, 8 сторожових катерів, 13 тральщиків, а також транспорт, допоміжні судна, артилерійські і зенітний дивізіони. У 1942—43 Л. ст ф. була посилена торпедними і ін. катерами, підводними човнами, а також отримала велику кількість тендерів. Під час битви за Ленінград сприяла військам 23-ої, 7-ої і 54-ої армій. В період блокади міста перевозила по Ладозькому озеру продовольство, паливо, зброю, боєприпаси, війська, евакуювала з міста населення і промислові підприємства. Взимку 1941—42 особовий склад Л. ст ф. активно брав участь в споруді і охороні льодовою «Дороги життя» . В 1942—43 Л. ст ф. перевезла понад 1,5 млн. т вантажів і понад 1 млн. чоловік, що зіграло важливу роль в обороні Ленінграда і постачанні населення Ленінградського фронту і Балтійського флоту. 22 жовтня 1942 Л. ст ф., батарея о. Сухо і авіація Балтійського флоту розгромили німецько-фінську озерну флотилію (знищено 19 десантних судів і збито 14 літаків), що намагалася захопити о. Сухо і перерізувати комунікації. Влітку 1944 Л. ст ф. брала участь в проведенні Операції Свірсько-Петрозаводська 1944 військ Карельського фронту і успішно провела Тулоксинськую десантну операцію 1944. Нагороджена орденом Червоного Прапора. 4 листопада 1944 розформована.

 

  Літ.: Манкевіч А. І., Червонопрапорна Ладозька флотилія у Великій Вітчизняній війні, М., 1955; Русаків З. Р., Червонопрапорна Ладозька, Петрозаводськ, 1971 (бібл.).

  Н. С. Фрумкин.