Лагарп (La Harpe) Жан Франсуа де (20.11.1739, Париж, — 11.2.1803, там же), французький драматург і теоретик літератури. Член Французької академії (1776). Був послідовником Вольтера в області освітньої классицистськой драматургії. Найбільший успіх мала його трагедія «Граф Уорік» (пост. 1763, видавництво 1764, русявий.(російський) пер.(переведення) 1814). Л. писав направлені проти феодально-станових стосунків трагедії на античні сюжети: «Тімолеон» (пост. 1764), «Філоктет» (видавництво 1781), «Коріолан» (пост. і видавництво 1784). Антиклерикальна драма Л. «Мелані» (видавництво 1770) була заборонена (пост. 1791). Після Великої французької революції Л. став реакціонером, завзятим католиком, виступав проти просвітителів. Користувалися популярністю його критичні роботи, особливо багатотомний «Ліцей, або Курс древньої і нової літератури» (т. 1—16, 1799—1805, російське переведення ч. 1—5, 1810—14). Літературні погляди Л. відрізнялися вузькістю, нетерпимістю, прагненням канонізувати естетичні норми французького класицизму.
Соч.: Ceuvres, v. 1—16, P., 1821; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Послання до гр. А. П. Шувалову про дію сільської природи і про поезію описової, М., 1817.
Літ.: Sainte-beuve Ch., Ceuvres, t. 1 [P. 1949]; Sproull G. М., The critical doctrine of J.-F. de la Harpe, Chi., 1939.
