Кістковий мозок, тканина, що заповнює порожнини кісток у хребетних тварин і людини. Розрізняють червоний До. м. з переважанням кровотворної мієлоїдной тканини і жовтий з переважанням жирової тканини. Червоний До. м. зберігається протягом всього життя в плоских кістках (ребрах, грудині, кістках черепа, тазу), а також в хребцях і епіфазах трубчастих кісток. У людини він складає близько 1,5% маси тіла. З віком кровотворна тканина в порожнинах трубчастих кісток заміщається жировий і К. м. в них стає жовтим.
Червоний До. м. — основний кровотворний орган у дорослих ссавців і людини. У нім відбувається розвиток еритроцитів, зернистих лейкоцитів (нейтрофілів, еозинофілів, базофілів), кров'яних пластинок (тромбоцитів), а також кістковомозкових лімфоцитів. У склад До. м. (близько 0,1% всіх його кліток) входять особливі, так звані стволові, кровотворні клітини. Стволові клітини, завдяки їх здібності до багатократного ділення і розвитку у напрямі всіх форм кровотворних і лімфоїдних кліток, підтримують кровотворення в До. м. і забезпечують відшкодування постійно такою, що відбувається в організмі спаду лейкоцитів і еритроцитів. Головну масу До. м. складають дозріваючі клітки різних паростків кровотворення (ерітроїдних, мієлоїдних лімфоцитів, мегакаріоцитів). Всі вони — нащадки стволових кровотворних клітин і поповнюються за їх рахунок; частина з них здібна до декількох ділень. Відносний вміст в До. м. дозріваючих кліток окремих паростків кровотворення і більш менш зрілих клітинних форм кожного з паростків служить важливою характеристикою процесу кровотворення. У міру дозрівання клітки з До. м. поступають в кров'яне русло. Окрім зрілих кліток, з До. м. виходить і деяка кількість стволових кровотворних кліток, здатних переселятися в ін. кровотворні органи. Основу червоного До. м. складає ретикулярна тканина, твірна клітинний синцитій, на якому розташовуються кровотворні клітки. Їх розмноження і дозрівання багато в чому залежать від взаємодії з ретикулярною тканиною, що володіє, крім того, здібністю до кісткоутворення, що виявляється при загоєнні переломів кісток. Інтенсивність кровотворення в До. м. може різко збільшуватися. Завдяки цьому значний спад кліток крові (наприклад, при крововтратах) або руйнування значної частини кліток До. м. зазвичай швидко заповнюються. Проте до деяких дій (наприклад, іонізуючим випромінюванням ) До. м. і, зокрема, його стволові клітини високо чутливі. Тому стан До. м. — один з головних чинників, що визначають резистентність (стійкість) організму до таких дій.
Літ.: Заварзін А. А. і Рум'янців А. Ст, Курс гістології, 6 видавництво, М., 1946; Чертков І. Л. і Фріденштейн А. Я., Родоначальна кровотворна клітка і її диференціювання, «Успіхи сучасної біології», 1966, т. 62, ст 1.
