Кинотельовізі онная т е хника, способи фіксації і передачі зображень, для здійснення яких застосовують поєднання технічних засобів кіно і телебачення. До. т. зв'язує між собою кінотехніку, телебачення, відеозапис і є базою не лише для виробництва телевіз іонних кінофільмів, але і для все більшого числа новітніх технологич еських процесів кінематографії. У області До. т. склалося 5 основних напрямів: пряма кінозйомка телевізійних фільмів; кінозйомка з телевізійним відеоконтролем і контрольним відеозаписом; кінозапис телевізійних зображень з екрану кінескопа і безпосередньо його електронним променем; телевізійний відеоконтроль при монтажі і друці кінофільмів; передача по телевізійному тракту фільмів, знятих або надрукованих на кіноплівці, — телекінопроекція. В результаті розробки методів кінозапису електронним променем в 1969—70 утворилося 6-е направлен і е: показ спеціальних узкопленочних фільмокопій на екранах звичайних телевізорів за допомогою свого роду «телекинопроїгривателей» (див. Касетне кіно ). Крім того, ведуться розробки способів кінотелевізійних комбінованих кінозйомок, перезаписи на кіноплівку магнітних відеограм, виготовлення контратіпов кінофільмів шляхом перезапису зображень електронним променем (див. Контратіпірованіє ).
Пряма кінозйомка телевізійних фільмів є найбільш поширеним методом т е льовізіонного фільмопроїзводства. В країнах з розвиненим телебаченням випуск телевізійних фільмів, що знімаються цим методом, у декілька разів перевищує обсяг виробництва звичайних кінофільмів. Менше деталювання і контрастність зображення при телевізійному показі визначили технологію кінозйомки телевізійних фільмів, що багато в чому відрізняється від технології кіновиробництва. Головні її особливості полягають в широкому вживанні 16- мм кіноплівки, в підвищеній продуктивності шляхом зйомки довших епізодів, ніж в кіно, з переважним використанням крупних планів зображення. При зйомці художніх телевізійних фільмів досягається істотне зниження виробничих витрат за рахунок широкого використання багатосерійних постановок, простішого, ніж в кіно, декоративного оформлення, удлін е нія монтажних епізодів. Найбільше підвищення продуктивності отримане полегшенням умов роботи акторів шляхом зйомки художніх телевізійних фільмів в сюжетній послідовності, використання 2—3 телевізійних передавальних камер одночасно, аналогічно використанню їх в прямих телепередачах.
Кінозйомка з відеоконтролем має на меті подальше полегшення умов зйомки і підвищення її продуктивності. Для цих цілей застосовується ряд комплектів комбінованого кінотелевізійного устаткування, що розрізняються по конструкції. Комплект складається з однієї, два і більш за кінокамери. До кожної з них прибудована малогабаритна телевізійна передавальна камера. Зображення в кінокамері і телевізійній камері утворюється загальним об'єктивом. Телевізійне зображення безперервно передається на режисерський пульт, а кінозображення знімається лише по командах режисера. Найбільше поширення такі комплекти отримали при багатокамерній зйомці телевізійних фільмів, але в одно -, двокамерних варіантах починають застосовуватися і у виробництві кінофільмів. При багатокамерній зйомці телевізійних фільмів () контрольні телевізійні зображення від комбінованих камер 1 , 2 і 3 п е редаются на пульт 4 і відтворюються, окремо для кожної з камер, на відеоконтрольних пристроях (моніторах) I, II і III. епізод, що Знімається, таким чином, весь час видно на пульті в трьох різних ракурсах або планах зображення. Включення камер на зйомку виробляється по вибору режисера безпосередньо з пульта. Контрольне телевізійне зображення від камери, що знімає в даний момент, додатково відтворюється на вихідному моніторі IV і може бути записане на контрольному відеомагнітофоні 5. В результаті довгі епізоди можуть бути зіграні і зняті без перерв на переходи між монтажними планами, причому зйомка епізоду не лише весь час контролюється на пульті, але і може бути повторно перевірена і обговорена по контрольній відеограмі. Вживання відеоконтроля помітне підвищує продуктивність кінозйомок.
Кінозапис телевізійних ізображ е ній безпосередньо електронним променем без перетворення його в світло також забезпечує дуже високу продуктивність, т.к. електронная зйомка записуваних зображень проводиться, як правило, декількома телевіз іонними камерами, з безперервним відеоконтролем. У створених для цього в кінці 60-х рр. установках кіноплівка рухається в вакуумованою кам е ре на місці екрану кин е скопа , так що електронний промінь кінескопа утворює на н е й приховане фотографіч еськоє зображення, яке потім виявляється і копіюється звичайним способом. Детальність записаних цим способом ч е рно - білих фільмів складає неськ олько стільник штрихів на мм. Це дозволяє такому способу у ряді випадків успішно конкурувати з іншими методами відеозапису, а інколи і з прямою кінозйомкою телевізійних фільмів. Вельми висока також різкість записуваного зображення, що дає можливість даним способом виготовляти високоякісні дубль-негативи телевізійних і звичайних кінофільмів, перезаписувати на кіноплівку кольороподілені зображення з магнітних відеограм, записувати виходни е буквено-цифрові дані з електронних обчислювальних машин і т. п.
Відеоконтроль при монтажі і печат і кинофіл ьм о в був прімен е н вперше на початку 60- х рр. і набув поширення не лише в проїзводств е телевізійних фільмів, але і в кінематографії. Вмонтовувані або друковані фільми відтворюються на телевізійному екрані замкнутого ті льовізіонного тракту з будь-якою необхідною корекцією стільки разів, скільки потрібний для р е ш е нія даною технологич еськой завдання. При монтаж е тим самим створюється можливість підбирати композицію, не разр еш ая і не склеюючи кіноплівки, поки не буде найд е але найбільш виразне р е шен і е. В цьому випадку кожен очеред н о й варіант монтажу записується на службовій доріжці магнітної стрічки і при оч е редном крізному перегляді відтворюється на вихідному моніторі (відеоконтрольному пристрої) відеозвукомонтажного столу. При друці кінофільмів відеоконтроль позволя е т підбирати оптім альниє колірні і градаційні рішення для кожного монтажного шматка фільму ( « старту») без необхідності друкувати і проявляти контрольні проби. Призначені для цього електронні цветоаналізатори (мал. 2) складаються з електроннопроменевої трубки 1 з променем, що біжить, просвічує через об'єктив 2 кольоровий негатив 3, і системи дихроїчних дзеркал 4 з фотоелектронними помножувачами 5, що створюють три кольороподілених відеосигналу: червоний, зелений і блакитний. Сигнали посилюються відеопідсилювачами 6 і можуть коректуватися за допомогою регулювальників і матричних перетворювачів 7 відповідно до прийнятих умов фотообробки і друку даного фільму. В результаті на вихідному моніторі 8 утворюється кольорове зображення, в точності відповідне (залежно від налаштування) або отримуваному за даних умов кольоровому позитивному зображенню на кіноплівці, або його зображенню на екрані типового телевізора, що приймається за еталон.
Т ел е кінопроекція ф іл ьм ов виникла разом з радіомовним телебаченням і є найбільш старим напрямом робіт в області До. т. За 30 років розвитку її м е тоди і ср е дства неодноразово мінялися. Постійним залишалося лише ділення кожній телекіноустановки на 3 основних частини: проекційну передавальну і оптіч еський комутатор для безупинного переходу з одного кінопроекційного апарату на іншій і безупинного перемикання з робочої передавальної частини (телевізійної камери) на резервну. У СРСР і в багато інших країнах з кольоровим телебаченням, що розвивається, найбільш поширені телекіноустановки, що використовують при ч е рно-білій і кольоровій проекції тел е візіонниє камери з передавальними телевізійними трубками типа відікон або плюмбікон . Проєкц іонна частина таких установок полягає, як правило, з двох-трьох кінопроекторів для 35- мм кіноплівки, одного-два кінопроекторів для 16- мм кіноплівки, що використовують як джерела св е та ксенонові лампи, потужні лампи на каліванія і інколи дугові лампи. Кінопроектори розташовуються довкола оптичного комутатора так, щоб простим поворотом дзеркал і призм комутатора було можливо подавати зображення з будь-якого кінопроектора на будь-яку телевізійну камеру установки. Проекція виробляється з частотою зміни кадрів, прийнятої по телевізійному ста н дарту даної країни (у СРСР — 25 кадр/ сік), і на більшості телевізійних центрів нею управляють дистанційно з центрального пульта. У деяких країнах (наприклад, у Великобританії, Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)) продовжують застосовувати і складніші телекіноустановки, що працюють за принципом променя, що біжить (див. Камера з променем, що біжить ). В них джерелом світла служить електроннопроменева трубка, а передавальною частиною — фотоелектронні помножувачі, кінофільм рухається або безперервно (з оптичним і електронним вирівнюванням), або переривисто, але з вельми швидким протяганням кіноплівки (кадр за 1,3 мсек) спеціальним пневматичним устройством .
Літ .: Бургов Ст А ., Основи к і нотельовізіонной техніка, М., 1964; його ж, Розвиток кінотелевізійної техніки в СРСР, «Техніка кіно і телебачення», 1967 №9 (бібл.); Толмач е в Ст Б ., Технологія зйомки телевізійних фільмів, М ., 1965 (бібл.): його ж, Виробництво телефільмів, М ., 1971; Ross R. J., Television-film engineering, N. Y., 1966.
