Кінолюбительство, вигляд самодіяльного мистецтва, що виник разом з винаходом кінематографа і набув поширення в багатьох країнах. У Радянському Союзі розвиток До. почалося після організації (у 1925) Суспільства друзів радянського кіно (ОДСЬК) в Москві, вічка якого зароджувалися по всій країні. У багатьох містах виникали комсомольські любительські кінокухлі — Кинорабмол. Широкому розвитку До. сприяла створена в 1957 Всесоюзна комісія з роботи з кінолюбителями Союзу кінематографістів СРСР. Любительські фільми знімаються окремими особами; багато хто з цих фільмів присвячений родинним подіям, туристським походам; велику цінність представляють кінозйомки, здійснювані фахівцями різних галузей наук і що є важливим матеріалом для наукової роботи і обміну досвідом. Документальні, художні, спортивні і ін. фільми створюються також творчими колективами, любительськими кіностудіями при учбових закладах, крупних підприємствах, палацах культури, будинках піонерів, колгоспних і радгоспних клубах, в Радянській Армії. Любительським кіностудіям надають допомогу кінематографісти-професіонали, велика робота проводиться ВЦСПС, у веденні якого знаходиться понад 4000 колективів. Бюро пропаганди радянського кіномистецтва Союзу кінематографістів СРСР випускає (з 1966) серію брошур під назвою «Бібліотека кінолюбителя».
Важливим організуючим чинником для До. стали Всесоюзні огляди любительських фільмів (проводяться з 1957); роботи, премійовані на оглядах, включаються в програми кінотеатрів. Значну роль в популяризації До. грає телевізійний кінолюбительський клуб «Об'єктив» (організований в 1962), який демонструє любительські фільми, проводить міжнародні телевізійні огляди. Фільми радянських кінолюбителів відмічені преміями на Міжнародних кінофестивалях в Чехословакії, Югославії Канаді, Франції, Італії. Радянські кінолюбителі беруть участь в міжнародному кінолюбительському русі, полягають членами Міжнародної асоціації любительського кіно (з 1961).
Кіносамодіяльність створює своєрідний літопис життя країни, фіксує досягнення ін. видів художньої самодіяльності, має велике значення як один з видів культурно-просвітницької роботи, сприяє естетичному зростанню радянських людей, особливо молоді. Багато колишніх кінолюбителів працюють в професійному кіно. Про апаратуру, використовувану в любительському кіно, див.(дивися) в ст. Кінознімальний апарат і Кінопроекційний апарат .
