Кюй Цезарь Антонович [6(18) .1.1835, Вільнюс, — 26.3.1918, Петроград], російський композитор, музичний критик, військовий інженер і учений, інженер-генерал (1904). Закінчив Миколаївську інженерну академію (1857), був залишений при ній викладачем (з 1878 ад'юнктом-професором, з 1880 професор, з 1891 заслуженого на професора). Деякий час займався теорією композиції у С. Монюшки. У формуванні До.-музыканта велику роль зіграло знайомство з А. С. Даргомижським, М. А. Балакиревим, Ст Ст Стасовим. До. був одним з членів «Могутньої купки» . З 1864 виступав як музичний критик, відстоюючи принципи реалізму і народності в музиці, пропагуючи творчість М. І. Глінки, А. С. Даргомижського і молодих представників «Нової російської музичної школи», а також передовий новаторський перебіг зарубіжної музики. Опера До. «Вільям Раткліф» (по Р. Гейнеа, 1869 Маріїнський театр, Петербург) відобразила прогресивні естетичні установки «Могутньої купки». В той же час їй властиві романтична умовність, ходульна образів, властиві творчості До. і надалі. Обширна творча спадщина композитора: 14 обпер, у тому числі «Син мандарина» (1859), «Анджело» (по Ст Гюго, 1875), «Сарацин» (по А. Дюма-батьку, 1898), «Капітанова дочка» (по А. С. Пушкіну, 1909), 4 дитячих опери; твори для оркестру, камерних інструментальних ансамблів, фортепіано., скрипки, віолончелі; хори, вокальні ансамблі. Найбільший інтерес представляють романси (більше 250), що відрізняються ліричною виразністю, витонченістю, тонкістю вокальної декламації. Серед них популярні «Спалений лист», «Царськосельська статуя» (слова А. С. Пушкіна), «Еолови арфи» (слова А. Н. Майкова) і ін. Систематична музично-критична діяльність До. тривала до початку 1900-х рр., але вже з 2-ої половини 70-х рр. 19 ст в поглядах До. намітилися межі обмеженості і консерватизму.
До. — автор капітальних наукових праць по фортифікації, створив курс фортифікації, який читав в Миколаївській інженерній, Михайлівській артилерійській академіях і в Академії Генштабу. Першим серед російських військових інженерів запропонував вживання бронебашенних установок в сухопутних фортецях. Після Жовтневої революції 1917 перейшов на сторону Радянської влади.
Соч.: Російський романс. Нарис його розвитку, СП(Збори постанов) Би, 1896; З моїх оперних спогадів, «Щорічник імп.(імператор) театрів», 1899/1900, пріл. 2; Перші композиторські кроки, «Щорічник імп.(імператор) театрів», 1910, ст 1; Музично-критичні статті, т. 1, П., 1918; Ізбр. статті, Л., 1952; Ізбр. листи, Л., 1955; Lamusique en Russie, P., 1881; Короткий підручник польової фортифікації, 6 видавництво, СП(Збори постанов) Би, 1892; Короткий історичний нарис довготривалої фортифікації, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1889.
Літ.: Стасов Ст Ст, Ізбр. соч.(вигадування) т. 3, М., 1952, с. 387 — 408.
