Кучер Василь Степанович [7(20) .7.1911, с. Вітовци, нині Андрушевського району Житомирської області, — 18.4.1967, Київ], український радянський письменник. Член КПРС з 1940. Вчився в Харківському університеті (1930—34). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкувався з 1932. Автор багатьох збірок нарисів і розповідей переважно на теми соціалістичного перетворення українського села. Опублікував романи «Чорноморці» (1948, нова редакція 1952) і «Голод» (1961) — про життя радянських військових моряків, «Прощай, море» (1957) — про відновлення колгоспу сіла. Потім До. звернувся до життя робочої молоді (романи «Моністо», 1964; «Орли воду п'ють», 1966). Автор історичного романа «Устім Кармалюк» (1940, нова редакція 1954) і історико-революційного романа «Ми не спимо на трояндах» (1967) — про життя Артема (Ф. Сергєєва). Писав також для дітей.
Соч.: Твори, в 5 тт. [вступ. ст. О. Дяченка], т. 1—3, До., 1970—71.
Літ.: Про Василя Кучера. Спогаді товарішив i друзiв, До., 1971.
