Кутуй Адель
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Кутуй Адель

Кутуй Адель (псевдонім; справжнє прізвище і ім'я Кутуєв Адельша Нурмухамедовіч) [15(28) .11.1903, село Татарський Канадей, нині району Коваля Пензенської області, — 16.6.1945, військово-польовий госпіталь в Польщі], татарський радянський письменник. Член КПРС з 1943. З 1922 жив в Казані, закінчив Казанський східний педагогічний інститут (1929). Працював вчителем. Друкувався з 1923. Захоплення футуризмом знайшло віддзеркалення в збірці «В бігу днів» (1925). Написав декілька п'єс. У опублікованій в 1929 п'єсі «Відповідь» встала на позиції соціалістичного реалізму. У передвоєнні роки написав ряд розповідей («День Султана», 1938; «Муки совісті», 1939, і ін.) і повість «Невідіслані листи» (1936), яка була переведена на багато мов світу. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 виступав у фронтовому друці з нарисами і публіцистичними статтями. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.

 

  Соч.: Сайланма есерлер, Казан, 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Невідіслані листи, Каз., 1968.

 

  Літ.: Усманова З., Адель Кутуй. Життя і творчість, Каз., 1966.