Куторга Михайло Семенович [6(18) .4.1809, під Могильовом, — 26.5(7.6) .1886, там же], російський історик, фахівець з історії Древньої Греції, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1848). Закінчив Петербурзький університет і Дерптський професорський інститут. У 1838 захистив докторську дисертацію на тему «Коліна і стани аттічні». У 1835—1869 викладав в Петербурзькому, в 1869—74 в Московському університетах. У 40—50-і рр. вів різносторонню діяльність в області народної освіти, бібліотечної справи, популяризації історії. У ці роки був близький до «Сучасника». Основні праці До. присвячені вивченню архаїчної і класичної Греції, особливо Афін, проблемам медієвістіки і історіографії. У застосуванні до античності До. розвивав передові для свого часу критичні методи дослідження у вивченні джерел (школа німецького ученого Б. Р. Нібура ) і розробляв вузлові проблеми соціальної і політичної історії античності (вплив французьких істориків О. Тьеррі, Ф. Гизо; наприклад, робота До. «Суспільне положення рабів і вільновідпущеників в Афінській республіці», Собр. соч.(вигадування), т. 1). Виступав прибічником достовірності даних античної традиції про ранні історичні періоди.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—2, СП(Збори постанов) Би 1894—96.
Літ.: Алпатов М. А., Світогляд М. С. Куторги і його концепція історії Древньої Греції, «Вісник древньої історії», 1955 № 3; Мадіссон Ю., Молодий Куторга, Уч. зап.(західний) Тартуського гос.(державний) університету. Праці історико-філологічного факультету», 1956, ст 43; Константінова А. Д., Життя і наукова діяльність М. С. Куторги, в кн.: Питання історіографії загальної історії, ст 2, Каз., 1967, с. 80—122; її ж, Суспільно-політичні і історико-філософські погляди М. С. Куторги, там же, ст 3, Каз., 1968, с. 113—44.
