Курочкин Павло Олексійович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Курочкин Павло Олексійович

Курочкин Павло Олексійович [народився 6(19) .11.1900, селу Горнево, нині Вяземського району Смоленської області], радянський воєначальник, генерал армії (1959), Герою Радянського Союза (29.6.1945), професор (1962). Член КПРС з 1920. Народився в сім'ї селянина. Брав участь червоногвардійцем в штурмі Зимового палацу в жовтні 1917, з 1918 в Радянській Армії, під час Громадянської війни 1918—20 командував ескадроном і кавалерійським полком. Закінчив Кавалерійські курси (1920) Петрограду, Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1932) і ад'юнктуру при ній (1934). При звільненні Західної України і в радянсько-фінляндській війні 1939—40 командував стрілецьким корпусом, в 1940—1941 — армійською групою військ, армією, військами Забайкальського військового округу. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 на посадах: командувача військами 20-ої і 43-ої армій (липень — серпень 1941), командувача і заступник командувача військами Північно-західного фронту (серпень 1941 — листопад. 1942), командувача військами 11-ої (листопад 1942 — березень 1943) і 34-ої (березень — червень 1943) армій Північно-західного фронту (червень — листопад 1943), заступник командувача військами 1-го Українського фронту (листопад 1943 — лютий 1944), командувача військами 2-го Білоруського фронту (лютий — квітень 1944) і військами 60-ої армії (з квітня 1944 до кінця війни). Після війни — командувач військами Кубанського військового округу (з липня 1945), заступник Головнокомандуючого радянськими військами в Германії і Главноначальствующего радянської військової адміністрації в Германії (з липня 1946), помічник Головнокомандуючого військами Далекого Сходу (з травня 1947), заступник начальника Військової академії Генштабу (з лютого 1951), начальник Військової академії ним. М. В. Фрунзе (з травня 1954). З квітня 1968 на керівній роботі в міністерстві оборони СРСР. Депутат Верховної Ради 2-го скликання. Державна премія ним. М. В. Фрунзе (1967). Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 1-ій мірі, 2 орденами Кутузова 1-ої міри, орденом «Знак Шани» і медалями, а також 8 іноземними орденами.

П. А. Курочкин.