Курочкин Василь Степанович [28.7(9.8) .1831, Петербург, — 15(27) .8.1875, там же], російський поет, журналіст, громадський діяч. Син кріпака, відпущеного «на волю». Брат Н. С. Курочкина . Був військовим (до 1853) і на цивільній службі. З середини 50-х рр. зайнявся літературною і суспільною діяльністю. У 1861—63 член Центрального комітету суспільства «Земля і воля» . Друкувався з початку 50-х рр. як поет, прозаїк, драматург. Придбали популярність його переведення «Пісень Беранже» (1 видання 1858; за життя До. перевидавалися 6 разів). У 1859—73 редагував журнал «Іскра», з яким нерозривно пов'язана творчість До. як оригінального поета некрасовськой школи — поета-громадянина, трибуна, полеміста, майстра віршованої політичної карикатури.
Соч.: Вірші. Статті, фейлетони, М., 1957; Вірші, М. — Л., 1962.
Літ.: Добролюбов Н. А., Пісні Беранже. Переведення Ст Курочкина, Собр. соч.(вигадування), т. 3, М. — Л., 1962; Михайлівський Н. До., Література і життя, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 7, П., 1909: Ямпольський І. Р., Ст Курочкин, в кн.: Історія російської літератури, т. 8, ч. 2, М. — Л., 1956; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1962.
