Курелла Альфред
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Курелла Альфред

Курелла (Kurella) Альфред (псевдонім — Ст Циглер, Ст Ребіг, А. Бернард) (народився 2.5.1895, Бжег, Польща), німецький письменник, перекладач, літературознавець, громадський діяч (ГДР). Член КПГ з 1918. Член ЦК СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини) (з 1957). Член німецької Академії мистецтв, де з 1962 очолює секцію літератури і мови. Активно брав участь в діяльності Комуністичного інтернаціоналу молоді, «Союзу пролетарських революційних письменників Німеччині» (1928). у 1932—34 секретар очолюваного А. Барбюсом і Р. Ролланом «Інтернаціонального комітету боротьби проти фашизму і війни». У 1934—54 жив в СРСР, був заступником головного редактора газети — органу комітету «Вільна Німеччина» (1943—45) Переводив твори російських революціонерів демократів — Ст Р. Белінського, Д. І. Герцена, Н. Г. Чернишевського і ін., франц.(французький) письменників, а також Т. Р. Шевченка, Н. Хикмета і ін. У романі «Акти з Гронау» (1954) показує спустошеність людей, що пов'язали себе з фашизмом; роман «Пішак у великій грі» (опубл. 1961) — роздум про долі німецької інтелігенції в роки фашизму. До. — автор багаточисельних робіт (збірки «Чоловік як творець самого себе», 1958, «Суміш», 1961, і ін.) літературознавств, що внесли істотний вклад до розробки принципів соціалістичного реалізму; суспільно-політичні і історико-філософські вигадування («Муссоліні без маски» 1931, «Схід і Захід», 1948 «Дімітров проти Герінга», 1964), книги «Дорога до Леніна» (1967), по якій поставлений однойменний фільм (1970). Один із засновників і директор лейпцігського Літературного інституту ім. І. Р. Бехера (1955). Депутат Народної палати ГДР(Німецька Демократична Республіка).

  Соч.: Lettres de Lénine а sa famille, présentées par Henri Barbusse. Avec la collaboration de A. Kurella, P., 1936; Dimitroff contra Göring, Ст, 1964; Der ganze Mensch, Ст, 1969; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Історія Комуністичного Інтернаціоналу Молоді. Короткий нарис, М. — Л., 1927; Своє і чуже, М., 1970.

  С. Ст Рожновський.