Куракин Борис Іванович [20(30) .7.1676, Москва, — 17(28) .10.1727, Париж], російський державний діяч, один із сподвижників Петра I, дипломат. У 1683 був призначений в найближче оточення малолітнього Петра і з тих пір брав участь у всіх його «забавних», а потім і військових справах. Брав участь в Азовських походах 1695—96. У Полтавській битві 1709 командував Семеновським полком. Як одна з образованнейших людей свого часу, швидко висувався на дипломатичному терені. Під час конгресу Утрехтського 1711—13 і пізніше До. удалося утримати Англію від прояву відкритої ворожості до Росії; він сприяв перетворенню Північного союзу на могутню коаліцію 1714—15; ще в 1710 уклав договір російського Ганновера з курфюрстом Георгом, майбутнім англійським королем. Супроводжував Петра I до Парижа в 1717 і брав участь в ув'язненні Амстердамського договору 1717 з Францією і Пруссією. Допомагав радами під час Аландських переговорів з Швецією 1718—19. Знаходячись з 1711 в Гаазі в званні посла, До. фактично виконував роль російського канцлера за кордоном. У 1724—27 посол в Парижі. Залишив великий рукописний спадок: окрім посольських матеріалів, путні записки, автобіографію, а також накидання великого історичного вигадування, присвяченого переважно епосі Петра I.
Літ.: Архів князя Ф. А. Куракина, т. 1—10, Саратов, 1890—1902; Крилова Т. До., Полтавська перемога і російська дипломатія, в збірці: Петро Великий, М. — Л., 1947; Фейгина С. А., Аландський конгрес, М., 1959; Никіфоров Л. А., Російсько-англійські стосунки при Петре I, [М.], 1950.
