Курако Михайло Костянтинович (23.9.1872, маєток Козелье, нині Краснопольського району Могильовської області, — 8.2.1920, Кузнецк), російський металург. Член РКП(б). Народився в сім'ї дрібномаєтного дворянина. Трудову діяльність почав в 1890 на Александровськом железоделательном і залізопрокатному заводі Брянського акціонерного суспільства (нині Дніпропетровський металургійний завод ім. Р. І. Петровського), потім працював на інших металургійних заводах Півдня Росії. Був каталем, пробоносом, горновим, майстром. Самостійно вивчив фізику, хімію, декілька іноземних мов. Завдяки неабияким здібностям, До., не маючи спеціальної освіти, став начальником доменного цеху. За активну участь в революційних подіях 1905 був засланий (1906) у Вологодську губернію. Після заслання повернувся до Донбасу (1908), де працював начальником доменного цеху Юзовського металургійного заводу. Створив школу російських доменників велику роль, що зіграла, в організації виробництва і удосконаленні технології виплавки чавуну. Сконструював і побудував на одній з печей заводу Краматорська перший в Росії механічний ськипової підйомник для завантаження шихти; розробив оригінальну конструкцію горна, яка і понині застосовується на доменних печах; удосконалив фурмений прилад для подачі дуття; ввів 4 стандартних марки фасонної вогнетривкої цеглини, що дозволило удвічі скоротити тривалість капітальних ремонтів печей. У 1917 виїхав до Кузбасу, де під його керівництвом розроблявся проект крупного металургійного заводу. Багато ідей До. втілені в життя при будівництві металургійного комбінату Коваля.
Літ.: Бек А. і Грігорьев Р., Михайло Костянтинович Курако, [2 видавництва], М., 1953; Бек А., Курако, в його кн.: Мої герої, М., 1967.
