Кулієв Кайсин Шуваєвіч (р. 1.11.1917, село Верхній Чегем, нині Чегемського району Кабардіно-балканської АССР), балкарський радянський поет, народний поет Кабардіно-балканською АССР (1967). Член КПРС з 1944. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Вчився в ГИТІС(Державний інститут театрального мистецтва імені А. Ст Луначарського) е ним. А. В. Луначарського (1935—1939). Перший вірш «Привіт, ранок!» опублікував в 1937. Вже у віршах довоєнних років проявив себе як поет, що чуйно відкликається на події сучасної дійсності, тонкого лірика із загостреним почуттям рідної природи («Пісенька гірської річечки», «Дощ застав нас в дорозі» і ін.). У великому ліричному циклі «Мої сусіди» (1939—45, опублікований 1957) створені образи радянських людей — трудівників, майстрів своєї справи. У роки війни опублікував декілька циклів віршів про мужність народу в годіну випробувань. У післявоєнні роки звернувся до історичному минулому балкарців (цикл «Пісні ущелин», 1947—51). Безсмертя ленінських ідей затверджується в «Гористій поемі про Леніне» (1959—60). Життю балкарського народу, його мудрості і стійкості присвячені вірші, що увійшли в збірці «Поранений камінь» (1964; Державна премія РРФСР ним. А. М. Горького, 1966). Твори До. переведені на багато мов світу. Його творчість надав вплив на розвиток не лише балкарською, але і всій радянській поезії. Депутат Верховного Ради СРСР 5-го скликання. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Соч.: Сайлама, т. 1—2, Нальчик, 1958; Кек чинарла, Нальчик, 1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Хліб і троянда, М., 1957; Вогонь на горі, М., 1962; Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2. [Вступ. ст. М. Дудіна], М., 1970; Книга землі. Вірші. Поеми, М., 1972.
Літ.: Кешоков А., Велика дорога, «Правда», 1957, 20 червня; Гоффеншефер Ст, Читаючи Кайсина Кулієва, «Новий світ», 1965 № 2.
