Кулик Іван Юліанович (псевдонім — Р. Ролінато, Василь Роленко) [14(26) .1.1897 — 14.10.1941], український радянський письменник. Член КПРС з 1914. Народився в р. Шпола. Вчився в Одеській художній школі. У 1914 емігрував в США, працював на фабриках і шахтах, друкував вірші і статті в російській соціалістичній пресі США. У 1917 повернувся на Україну, після Жовтневої революції був на партійній, радянській роботі. Учасник Громадянської війни 1918—1920. У 1924—26 був радянським консулом в Канаді. До. — один з організаторів літературного життя на Україні, перший голова Союзу письменників України (з 1934). У 1935—37 директор українського Політіздата. Перша книга віршів «Мої коломийки» вийшла в 1921. Потім опубліковані збірки «Зелене серце» (1923), «В оточенні» (1927), «Змужніла молодість» (1935). Поезія До. острогражданственна, носить інтернаціоналістський характер. Значне місце в ній займає зображення капіталістичної дійсності Америки. Поема «Чорна епопея» (1929) присвячена боротьбі американських негрів за цивільні права. До. — автор книжкових новел «Записки консула» (1932); виступав як публіцист, критик, перекладач. На 13-м-коді з'їзді КП (б) В був вибраний членом ЦК.
Соч.: Bipшi та поємі. Вібране. [Вступ. ст. С. Крижанiвського], До., 1962; Поєзаiї. [Вступ. ст. Л. Первомайського], До., 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші. Балади. Поеми. [Вступ. ст. І. Поступальського], М., 1959; Записки консула, М., 1964.
