Кузьма Прутков, колективний псевдонім групи російських письменників — А. К. Толстого і братів А. М. і Ст М. Жемчужникових, — що виступали спільно в 50—60-і рр. 19 ст У вигаданій особі До. П. був створений комічний тип поета-чиновника «... самовдоволеного, тупого, добродушного і добромисного» (Вигадування Кузьми Пруткова, 1960, с. 355), судячого про все з казенної точки зору. Твори До. П., що друкувалися в 1859—63 в «Іскрі», «Сучаснику» і ін. виданнях, зіграли значну роль в літературному житті. Автори оголювали в пародіях внутрішню порожнечу поезії В. Г. Бенедіктова («Аквілон»), висміювали так зване чисте мистецтво («Філософ в лазні») і лженауку («Передмова до «Гисторічеським матеріалам...»»), сперечалися із слов'янофілами («Різниця смаків»). Політично злободенні твори До. П. — сатира «Проект: про введення однодумності в Росії», комедія «Торжество чесноти» і ін. Афоризми До. П. донині користуються популярністю.
Соч.: Соч. Кузьми Пруткова. [Вступ. ст. Ст Ськвозникова, прим.(примітка) А. До. Бабореко], М., 1965.
Літ.: Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М.— Л., 1962.
