Кубанська рада 1917-20
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Кубанська рада 1917-20

Кубанська рада 1917—20, Кубанська краєва військова рада, козача станова організація, створена в квітні 1917 в Екатерінодаре (нині Краснодар) за ініціативою верхів козацтва і що стала одним з центрів козачої контрреволюції на Кубані. Після Лютневої революції 1917 на чолі Кубанської області знаходився комісар Тимчасового уряду кадет До. Л. Бардіж. 9(22) квітня 1917 в Екатерінодаре відкрився обласний з'їзд уповноважених від населених пунктів; одночасно з ним відбувся козачий з'їзд — кубанська військова рада, яка вибрала тимчасовий військовий уряд і отамана кубанського війська (полковника А. П. Філімонова). На першій сесії Законодавчої ради 1(14)—11(24) листопада 1917 замість тимчасового військового уряду було вибрано кубанський краєвий уряд під головуванням Л. Л. Бича (глави дрібнобуржуазного «самостійного» руху на Кубані), який оголосив себе верховною владою на Кубані. У лютому 1918 Виконком Рад Кубанської області, що знаходився в Армавірі, оголосив До. р. і її «уряд» поза законом, а 14 березня 1918 червоногвардійських загонів зайняли Екатерінодар. Вигнана з міста До. р. 17 березня 1918 уклав «союз» з Добровольчою армією генерала А. І. Деникіна. Після заняття Екатерінодара деникінськимі військами в серпні 1918 було створено новий краєвий уряд, який, підтримуючи боротьбу Деникіна проти Радянської власті, в той же час було проти політики відтворення «єдиної і неділимої» Росії і стояло за автономію Кубані. Це угрупування, називалася «чорноморцями», на чолі з Н. С. Рябоволом, А. І. Кулабуховим, Бичем і ін. зустрічала протидію з боку «лінейцев» (прибічники Деникіна — Д. Е. Ськобцов, Філімонов, генерали Ст Р. Науменко, А. Р. Шкуро т. д.), що виступали проти автономії Кубані. У червні 1919, у зв'язку з великодержавною політикою Деникіна, в До. р. переважання отримали «чорноморці»: вони були вибрані у всі «урядові» органи, дотримуючись в цілому принципу невідчужуваності козачих земель і угідь, провели есерівський земельний закон, дещо розширили права іногородніх. У відповідь на це 13 червня денікінцями були убиті Рябовол і Бардіж, «чорноморці» були звинувачені в зрадницьких стосунках із закордоном, а в листопаді 1919 ген.(генерал) В. Л. Покровський виробив «державний переворот»; частина «чорноморців» бігла або була вислана, а їх лідер Кулабухов повішений. До. р. вибрав більш слухняний «уряд» Деникіну, підсилив владу отамана. Цей переворот викликав незадоволеність значної частини кубанського козацтва в армії Деникіна, який пішов на поступки і задовольнив ряд вимог До. р. (самостійність кубанської армії, організація Верховного круга Дону, Кубані і Тереку і ін.). 17 березня 1920 До. р. біг з Екатерінодара, зайнятого Червоною Армією, до Новоросійська і незабаром припинила своє існування.