Кріпосна інтелігенція, учені, архітектори, художники, актори, композитори і люди ін. творчих професій з середовища кріпосних селян. Найчастіше вони здобували освіту або можливість займатися мистецтвом завдяки сприянню своїх господарів (як правило, з самокорисливих інтересів поміщиків-кріпосників). До. і. з'явилася в Росії в 2-ій половині 18 ст, головним чином з дворових. Окремі вихідці з кріпаків відомі в російській культурі 17 і 1-ої половини 18 вв.(століття) (архітектори Я. Р. Бухвостов, П. Потапов, Д. Мякишев, Ст І. Белозеров). У 2-ій половині 18 — 1-ій половині 19 вв.(століття) До. і. внесла значний вклад до розвитку різних областей культури: у архітектурі — А. Н. Вороніхин, академік і професор архітектури І. С. Семенов (кріпак А. А. Аракчєєва, що отримав свободу в 40-х рр. 19 ст), І. І. Свіязев — викладач Гірського інституту і старший архітектор на споруді храму Христа Рятівника у Москві (40-і рр. 19 ст); у живописі — Ф. С. Рокотов, М. Шибанов, Е. Д. Камеженков (після звільнення — академік петербурзької Академії витівок), І. П. Аргунов (помер кріпосним), Н. І. Аргунов, В. А. Тропінін (академік петербурзької Академії витівок), О. А. Кипренський, Г. В. Сорока (звільнений по реформі 1861), Т. Р. Шевченка, П. М. Джмелів. Крупними представниками російської музичної культури 18 — почала 19 вв.(століття) були кріпаки: композитор М. А. Матінський композитор і скрипаль І. Е. Хандошкин, композитор і керівник хорової капели Шереметевих С. А. Дегтярев, композитор А. Л. Гурільов, хормейстер Р. Я. Ломакин. В області літератури, окрім Т. Р. Шевченка, були відомі І. С. Сибіряків, І. І. Варакин, С. Н. Олейнічук, Ф. Н. Слепушкин, Е. І. Аліпанов. Особливо значительна роль До. і. у розвитку російської театральної культури 18—19 вв.(століття) Найбільшими акторами кріпосної сцени були П. І. Ковальова (по сцені Жемчугова), Т. Ст Шликова (по сцені Гранатова), С. Ф. Мочалов (батько великого трагічного актора), М. С. Щепкин, що отримав свободу після 17 років сценічної діяльності. В кінці 18 — початку 19 вв.(століття) працювало понад 170 кріпосних театрів (Шереметевих — в Москві, С. С. Каменського — в Орле, П. І. Есипова — в Казані і ін.).
Літ.: Сакулін П. Н., Кріпосна інтелігенція, в кн.: Велика реформа, т. 3, М., 1911; Познаньське Ст Ст, Таланти в неволі, М. 1962.
