Кріль Михайло Борисович [18.2(2.3) .1879, Мінськ, — 6.8.1939, Москва], радянський невропатолог, академік АН(Академія наук) БССР (1931), член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1939). Член КПРС з 1930. У 1901 закінчив медичний факультет Московського університету; працював в клініці Л.С. Мінору . Організатор (1921) медичного факультету Білоруського державного університету в Мінську і з 1923 завідувач кафедрою нервових хвороб цього факультету. З 1933 директор клініки нервових хвороб Всесоюзного інституту експериментальної медицини. Використовував в клінічній практиці метод хронаксії, що дозволяє досліджувати тонкі функції нервової системи; вказав на взаємну обумовленість гнозіса, праксиса і мови. На клінічному матеріалі показав значення адаптаційної ролі вегетативної нервової системи. Займався вірусними нейро-інфекціями (сказ, висипний тиф, проказа), у 1937—38 новим у той час захворюванням — тайговим енцефалітом. Одна з лікарок Ст, що лікують, І. Леніна. Голова Всесоюзної асоціації невропатологів і психіатрів, відповідальний редактор журналу «Невропатологія і психіатрія».
