Кременец, місто, центр Кременецкого району Тернопільської області УРСР. Вузол шосейних доріг; кінцева станція ж.-д.(железнодорожний) вітки від лінії Здолбунов — Львів. 20,3 тис. жителів (1972). Заводи: цукровий, табачно-ферментацевтічеський, пивоварний; меблевий цех, ватяна фабрика. Виробництво будматеріалів. Є лісотехнічне, з.-х.(сільськогосподарський) технікуми, медичне, педагогічне училища. Краєзнавчий музей.
Вперше згадується під 1226 як місто Галицько-волинського князівства; у 1240 і 1255 витримав облогу татар. З 2-ої половини 14 ст — у складі Великого князівства Литовського. З 1569 — під владою Польщі. У 1630 в друкарні міста друкувалися книги на слов'янській мові. У 1648 місто узятий козаками. По Андрусовському перемир'ю 1667 відійшов до Польщі. По другому розділу Мови Посполитої (1793) увійшов до складу Росії і з 1797 став містом повіту Волинської губернії. По Ризькому мирному договору 1921 відійшов до буржуазної Польщі. Після возз'єднання Західної України з УРСР (1939) — районний центр Тернопільської області. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 (з 22 липня 1941 по 18 березня 1944) був окупований німецько-фашистськими військами, що завдали місту величезного збитку; у післявоєнні роки До. повністю відновлений.
