Красноярська операція 1920, наступальна операція військ 5-ої Окремої армії (командуючий Р. Х» Ейхе, члени РВС(Реввоєнрада) І. Н. Смирнов, Би. П. Позерн) з метою розгрому залишків військ Колчака 3—6 січня. Потерпівши поразку під Новониколаєвськом (нині Новосибірськ), розбиті частини Колчака відходили в район Красноярська, розраховуючи закріпитися на рубежі р. Єнісей і затримати настання Червоної Армії. Планом радянського командування передбачалося оточення і знищення військ Колчака в межиріччі Чулима і Єнісею на південь від залізниці. Головного удару завдавала 30-я дивізія (начдив А. Я. Лапін), яка обходила Красноярськ із З.-3. 35-я дивізія (начдив До. А. Нейман) спільно з партизанськими загонами А. Д. Кравченко і П. Е. Щетінкина наставала на місто з Ю. і Ю.-З.(південний захід) 30-я дивізія, зав'язавши 3 січня бої в станцій Кемчуг, Чернореченськая, Козулька, відбила атаки залишків військ Колчака, що вийшов з тайги і що намагалися прорватися до залізниці. Цього ж дня в районі населених пунктів Велика Сережськая — Балахтінськоє дивізія розгромила Волжськую групу Колчака. В розпал боїв 4 січня більшовики Красноярська підняли повстання і захопили владу. 8 тис. робітників-дружинників і солдатів-повстанців, що прилучилися до них, дві доби відбивали люті атаки білих. Бригада І. К. Грязнова (із З.-З.(північний захід)) і частини 35-ої, що в цей час наставала в авангарді 30-ої дивізії дивізії із загонами партизан (з Ю.-З.(південний захід)) повністю відрізували дороги відходу противника на В. Попав в безвихідь, основні сили 2-ої і 3-ої колчаківських армій (понад 60 тис. чоловік) здалися в полон. Через р. Єнісей удалося втекти лише невеликій групі військ генерала Ст О. Каппеля. У ніч на 7 січня 30-я дивізія вступила до Красноярська.
Літ.: Останні дні колчаківщини. Сб. документів, М.— Л., 1926; Історія Сибіру, т. 4 Л., 1968; Спірін Л. М., Розгром армії Колчака, М., 1957.
