«Красноярська республіка», під такою назвою увійшла до історії Революції 1905—07 влада, яку здійснювала Об'єднана рада робочих і солдатських депутатів в м. Красноярську з 6 грудня 1905 по 3 січня 1906. Появі Ради передувала робота утвореної 20 жовтня 1905, в ході Жовтневого політичного страйку, Виборної комісії робітників Красноярська, що очолювалася більшовиками, — членами комітету РСДРП А. А. Роговим, До. Ст Кузнецовим І. Н. Воронцовим. Комісія встановила явочним порядком 8-годинний робочий день, створювала; робочі дружини, керувала страйками, вела переговори з підприємцями, здійснювала зв'язок робітників з солдатами. 6 грудня була створена Об'єднана рада депутатів від солдатів і робітників (голова — член комітету РСДРП: А. А. Мірошників, заступник — І. Н. Воронцов), до складу якого було вибрано близько 120 чоловік (більшовики, безпартійні робітники і солдати, меншовики, есери). В ході страйку солдатів же.-д.(железнодорожний) батальйону (8—13 грудня) був утворений Комітет (Рада) депутатів від солдатів Красноярського гарнізону (голова — прапорщик Кузьмін, що примикав до есерів). 10 грудня Виборна комісія була перетворена в Раду робочих депутатів (голова — Воронцов). Всі три ради діяли одночасно. Що почалася 8 грудня загальний політичний страйк переріс в повстання. Провівши 9 грудня озброєну демонстрацію робітників і солдат, Об'єднана рада фактично узяла владу в місті в свої руки, виконуючи роль тимчасового революційного уряду. По його наказу 8 грудня була зайнята губернська друкарня. Рада приступила до видання газети «Красноярський робітник», опублікував постанову, що забезпечувала свободу друку і зборів, узяв під контроль залізницю, промислові підприємства, створив народний суд, почав роззброювати поліцію, укріпив бойових дружин, організував охорону міста. Проте опортуністичне керівництво солдатської ради виступило проти масового озброєння робітників, захвату арсеналу і передачі робітником зброї із запасів же.-д.(железнодорожний) батальйону. Більшовики, опасаючись «розладу», не поставили ці питання на широке обговорення. Проявивши самозаспокоєність, Об'єднана рада не заарештувала представників царської влади, не прийняла заходів для розширення повстання зосередивши увагу (всупереч думці більшовиків, що вказували, що раніше потрібно «розповсюдити повстання далі і посилено озброюватися») на підготовці виборів в нову міську думу. Царський уряд, подавивши повстання в центрі країни, на Уралі, направило до Сибіру каральні загони. Прибулі 25—27 грудня до Красноярська з Маньчжурії підрозділу Красноярського і Омського полків встановили патрулювання в місті. 28 грудня Красноярськ був оголошений на військовому положенні, губернатор віддав наказ про роззброєння ж.-д.(железнодорожний) батальйону. Щоб не допустити роззброєння, 227 солдатів, а разом з ними і понад 500 робітників забарикадувалися в же.-д.(железнодорожний) майстерень. Протягом 7 днів (28 грудня — 3 січня) під керівництвом членів комітету РСДРП і Об'єднаної ради вони стійко відбивалися від урядових військ. Нерівність сил, вісті про положення в Іркутську, Читі і ін. містах Сибіру, що не давали надії на допомога ззовні, недолік зброї, їжі, води, палива змусили обложених 3 січня здатися за умови вільного виходу цивільних осіб з майстерень. Але ця умова була порушена властями: вони заарештували не лише солдатів, але і робітників. 9 солдатів — повстанців в січні — лютому 1907 було засуджено до 8-річної каторги, більше 160 робітників і солдатів — до тюремного висновку і визначення в арештантські роти.
Літ.: 1905 рік в Красноярську. Сб. документальних матеріалів, [2 видавництва], Красноярськ, 1955; Яковлєв Н. Н., Озброєні повстання в грудні 1905 року, М., 1957; Демочкин Н. Н., Ради 1905 р. — органи революційної влади, М., 1963.
