Краматорськ, місто (з 1932) в Донецької області УРСР, на р. Казенний Торець (правий приплив Сіверського Дінця). Ж.-д. вузол (лінії на Лозову, Попасную, Ростов-на-Дону, Артемовськ, Червоний Лиман). 157 тис. жителів в 1972 (115 тис. в 1959). До. — один з найбільших центрів важкого машинобудування України.
Виник в 2-ій половині 19 ст у зв'язку з будівництвом Курсько-харківської Азовської ж. д.(залізниця) Промислове значення придбав із спорудою в 1897 механічно-металургійного заводу (нині повністю реконструйовані Старокраматорський машинобудівний завод ним. С. Орджонікідзе і металургійний завод ним. В. Ст Куйбишева). У роки першої п'ятирічки в До. виріс крупний Новокраматорський машинобудівний завод, що виробляє устаткування для металургійної, вугільної, гірничодобувної і ін. галузей промисловості. Є заводи: важкого верстатобудування, литва і поковок коксохімічний, будматеріалів (цемент, шифер, мінеральна вата). Підприємства харчової і легкої промисловості. У ДО. — Науково-дослідний і проектно-технологічний інститут машинобудування, індустріальний інститут; технікуми: машинобудівний, технологічний, радянської торгівлі. Історико-революційний музей, філія Донецького художнього музею.
До. складається із старого міста (з нерегулярним плануванням) і нового (Соцгорода), з прямокутною сіткою вулиць і сучасною забудовою. Серед споруджень радянського часу: Палац культури заводу ним. С. Орджонікідзе (1930, архітектор А. І. Дмітрієв, перебудований в 1944), вокзал (1952, архітектор Ст М. Сиричників), Палац культури Новокраматорського заводу (1950—65, архітектор Д. М. Баталов).
Створений великий житловий фонд; у 1970 він збільшився в 6 разів в порівнянні з 1945. Місто добре озеленює. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1971).
