Крамер Василь Васильович [21.2(4.3) .1876, Москва, — 24.4.1935, там же], радянський невропатолог, один з творців радянської нейрохірургічної школи, заслуженого на діяча науки РРФСР (1933). У 1900 закінчив медичний факультет Московського університету, працював під керівництвом Ст До. Рота і Л. С. Мінору . Професор з 1920. У 1929 спільно з Н. Н. Бурденко — засновник і один з керівників нейрохірургічної клініки при Державному рентгенівському інституті (з 1934 — Центральний нейрохірургічний інститут, нині інститут нейрохірургії АМН СССР(Академія медичних наук СРСР) ним. Н. Н. Бурденко). До. займався проблемою локалізації функцій; їм розроблені і описані синдроми мозочка намета, даху четверохолмія, викладені питання діагнозу екстрамедуллярних пухлин задньої черепної ямки, розроблені проблема зорових сприйнять форми, світла і кольору і питання зорового стереогнозу. Останніми роками життя В. І. Леніна До. був його лікаркою, що лікувала (з травня 1922). Відповідальний редактор «Журналу психології, неврології і психіатрії» (з 1923).
Соч.: Вчення про локалізації, 2 видавництва, М.— Л., 1931; До вчення про оптичний сприйнятті форми, «Радянська невропатологія, психіатрія і психогігієна», 1934, т. 3, ст 2—3.
Літ.: Рапопорт М. Ю., Творча дорога проф. В. В. Крамера (1876—1935), «Питання нейрохірургії», 1950, т. 14 №3.
