Кочин Микола Євграфович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Кочин Микола Євграфович

Кочин Микола Євграфович [6(19) .5.1901, Петербург, — 31.12.1944, Москва], радянський механік, математик і геофізик, один з творців сучасної динамічної метеорології, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Закінчив університет Петрограду (1923). Студентом був покликаний в Червону Армію, брав участь в операціях проти Юденіча і в ліквідації Кронштадтського заколоту. Викладав в Ленінградському (1924—34) і Московському (1938—44) університетах. Директор інституту теоретичної метеорології (1933—34), з 1939 завідувач відділом механіки інституту механіки АН(Академія наук) СРСР. Основні праці по динамічній метеорології, гидро- і аеродинаміці, математиці і теоретичній механіці. Показав можливість руху стискуваної рідини під дією консервативних сил з утворенням вихорів за відсутності припливу енергії ззовні (1923); дав вирішення рівнянь для руху стискуваної рідини на Землі, що оберталася (1924). Визначив умови зональної циркуляції атмосфери. До. належить розробка питань циклогенезу і загальної циркуляції атмосфери, обгрунтування методу довгих хвиль в завданнях динамічної метеорології. Заклав основи методу визначення полий швидкості і тиску залежно від поля температур. Дослідження До. сильних розривів (ударних хвиль) в стискуваній рідині (1924—25) мали велике значення для розвитку газової динаміки. У гідродинаміці До. належать дослідження точного вигляду хвиль кінцевої амплітуди на поверхні розділу двох рідин кінцевої глибини (1928) і вирішення завдань про вільні хвилі малої амплітуди на поверхні нестискуваної рідини (1935). Запропонував (1937) метод рішення плоскої задачі про підводне крило; формули для опору корабля, форми хвилевої поверхні і підіймальної сили; вирішив плоске завдання про глісирування слабоїзогнутого контура на поверхні важкої нестискуваної рідини (1938). Заклав основи теорії хитавиці корабля з врахуванням взаємодії корпусу корабля і води. У 1941—44 вперше дав строге рішення задачі для крила кінцевого розмаху. Автор підручників по гідромеханіці, векторному численню, співавтор і редактор 2-млосної монографії по динамічній метеорології.

  Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—2, М.— Л., 1949.

  Літ.: Полубарінова-Кочина П. Я., Н. Е. Кочин. Життя і діяльність, Л., 1950; Микола Євграфович Кочин М.— Л., 1948 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія математики, ст 4).

Н. Е. Кочин.