Коцюбінський Юрій Михайлович [25.11(7.12) .1896 — 8.3.1937], радянський державний і партійний діяч. Син М. М. Коцюбінського . Народився у Вінниці. Член Комуністичної партії з 1913. З 1914 член Чернігівського комітету РСДРП. Під час 1-ої світової війни 1914—18 був мобілізований (у 1916) в армію; закінчив Одеське військове училище, прапорщик. Служив в Петрограді, вів революційну агітацію серед солдатів. Учасник Лютневої революції 1917. Член Військової організації більшовиків. За антивоєнну пропаганду заарештовувався Тимчасовим урядом. З 20 жовтня (2 листопада) 1917 член ВРК, комісар гвардійського полку Семеновського. Учасник штурму Зимового палацу 25 жовтня (7 листопада) 1917. Присутній на 1-м-коді і 2-м-коді з'їздах Рад. Комендант Московсько-нарвського району. Очолював звідний червоногвардійський загін в боях з військами Керенського — Краснова. На 1-м-коді з'їзді Рад України (грудень 1917) вибраний до складу першого Радянського уряду — заступник народного секретаря по військових справах. З січня 1918 головнокомандуючий радянськими військами на Україні; керував операцією по розгрому націоналістичних військ і звільненню Києва від Центральної ради; член Всеукраїнського ВРК. Після окупації України німецькими військами член повстанського Українського уряду і обласного комітету партії. У 1919 член Військово-революційної ради Українського фронту; голова Чернігівського губкома КП (б) України. У 1920 член Полтавського губкома КП (б) України. У 1921—22 дипломатичний представник України у Відні. З 1925 радник посольства СРСР в Австрії, в Польщі. З 1930 заступник наркома землеробства УРСР; заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) і одночасно голова Держплану УРСР. Неодноразово обирався членом ЦК КП (б) України, член Оргбюро ЦК КП (б) України.
