Костюм (франц. costume, від італ.(італійський) costume, буквально — звичай), в театрі один з важливих компонентів оформлення спектаклю — одяг, взуття, головні убори, прикраси і ін. предмети, які використовуються актором для характеристики сценічного образу, що створюється їм на основі загального режисерського задуму; необхідне доповнення до костюма — грим і зачіска. До. — самостійна область творчості театрального художника, що втілює в нім світ образів, — остросоциальних, сатиричних, гротескових, трагічних, казкових і ін.
До. існував вже в древніх іграх і обрядах, античному і середньовічному театрі, класичному театрі Сходу. У ранніх видах театру і в подальший час До., як правило, або носив умовний характер, або повторював сучасний одяг відповідного часу. Мольер при постановці своїх п'єс використовував сучасні До. людей різних станів. До історичної точності До. прагнув Вольтер, якого підтримувала актриса Клерон.
До. для Ф. Ж. Тальма виконувалися по ескізах художника Ж. Л. Давіда. Значний вплив на розвиток До. надала в 2-ій половині 19 ст діяльність німецького театру Мейнінгенського. Величезна заслуга в справі створення До., точно відповідного епосі і середовищу, змальованим в п'єсі, характеру сценічного героя належить Московському Художньому театру.
До театрально-декораційного мистецтва, у тому числі до До., зверталися найбільші російські художники Ст М. Васнецов, А. Н. Бенуа, Л.С. Бакст, До. А. Коровін, М. А. Врубель, А. Я. Головін, М. Ст Добужінський, І. Л. Білібін, Би. М. Кустодієв. Серед видатних майстрів До. у радянському театрі — Н. П. Акимов, П. Ст Вільямс, С. Би. Вірсаладзе, Би. І. Вовків, Ст Ст Дмітрієв, Е. Е. Лансере, Ст Ф. Риндін, Ф. Ф. Федоровський і ін. Найбільші сучасні майстри До. за кордоном — До. Берар, Л. Гишиа, Ж. Вакевіч (Франція), М. Харріс, С. Дівайн, Е. Монтгомері (Великобританія) і ін.
В традиційному класичному театрі Сходу (Китай, Індія, Японія і ін. країни) з його особливими прийомами художньої виразності кожен До. має символічну основу.
В кіно при створенні До. потрібна велика точність передачі дрібних деталей підкреслюваних крупним планом, враховуються фактура матеріалу, властивості кіноплівки (світлочутливість, що вирішує здатність, перенесення кольорів) і ін. У числі художників радянського кіно Ст Е. Егоров, Е. Е. Еней, Н. Р. Суворов.
