Космічна геодезія, розділ геодезія, в якому вивчаються методи визначення взаємного положення крапок на земній поверхні, розмірів і фігури Землі, параметрів її гравітаційного поля на основі спостережень сонячних затемнень і покриттів зірок Луной, фотографування (на тлі зірок) Луни, балонів з джерелом світла, що піднімаються на висоту 20—30 км., і штучних супутників Землі (ІСЗ), а також виміри відстаней до ІСЗ(штучний супутник Землі). Перші роботи, що відносяться до До. р., були опубліковані в 2-ій половині 18 в.; до середини 20 ст «місячні» методи До. р. отримали найбільший розвиток. Проте починаючи з 60-х рр. 20 ст роботи по До. р. спираються виключно на позиційні і далекомірні спостереження ІСЗ(штучний супутник Землі) (цей розділ До. р. зазвичай називався супутниковою геодезією) і спостереження балонів. При спостереженнях штучних і природних космічних об'єктів і небесних явищ для вирішення завдань До. р. широко застосовуються методи фотографічною астрометрія .
Одним з основних методів вирішення геометричних завдань До. р. є одночасне (синхронне) спостереження космічного об'єкту (Місяці, ІСЗ(штучний супутник Землі)) з декількох пунктів на земній поверхні. Якщо в деякій системі координат, пов'язаній із Землею, відомі положення два (або більш) з числа цих пунктів, то шляхом математичного вирішення просторових трикутників з однією з вершин в точці знаходження космічного об'єкту можна обчислити положення також і ін. пунктів, з яких проводилися спостереження. Такий метод встановлення геодезичного зв'язку між пунктами на земній поверхні називається космічною (супутниковою) тріангуляцією. В разі одночасних позиційних і далекомірних (виконуваних за допомогою радіотехнічних засобів або супутниковими лазерними далекомірами) спостережень ІСЗ(штучний супутник Землі) геодезичні зв'язки можуть бути здійснені і при одному пункті з відомим положенням методом геодезичного векторного ходу. У описаних методах До. р. космічний об'єкт лише позначає крапку, фіксовану в просторі в деякий момент часу. До орбітальних методів До. р. відносять способи встановлення геодезичному зв'язку між пунктами, що передбачають визначення положення ІСЗ(штучний супутник Землі) в просторі за допомогою законів його руху в гравітаційному полі Землі; вживання цього методу звільняє від необхідності проведення спостережень у всіх пунктах в один і той же момент часу.
До динамічних завдань До. р. відносять визначення параметрів гравітаційного поля Землі шляхом дослідження змін деяких елементів орбіт ІСЗ(штучний супутник Землі), обчислюваних за результатами систематичних позиційних і далекомірних спостережень ІСЗ(штучний супутник Землі).
Літ.: Меллер І., Введення в супутникову геодезію, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967; Бурша М., Основи космічної геодезії, пер.(переведення) з чеш.(чеський), ч. 1, М., 1971; Побудова, зрівнювання і оцінка точності космічних геодезичних мереж, М., 1972.
