Коротченко Демьян Сергійович [17(29) .11.1894, сіло Льохи, нині сіло Коротченково Шосткинського району Сумської області, — 7.4.1969, Київ], радянський державний і партійний діяч, Герою Соціалістичного Труда (1964). Член КПРС з 1918. Народився в селянській сім'ї. До 1915 робітник на залізниці, потім солдат. Після Лютневої революції 1917 член батарейного комітету солдатських депутатів в Ревеле (Таліні). У 1918 учасник партизанської боротьби проти німецьких окупантів на Чернігівщині. У 1919—20 на політроботі в Червоній Армії. З 1921 на партійній роботі. У 1924—28 секретар Чернігівського, потім Першотравневого окружкомів КП (б) України. У 1930 закінчив курси марксизму-ленінізму при ЦК ВКП (б). У 1931—34 голова Бауманського райвиконкому (Москва). У 1934—36 секретар Бауманського, Першотравневого райкомів партії. У 1936—37 секретар Московського обкому ВКП (б). У 1937 перший секретар Західного у 1937—38 Дніпропетровського обкомів партії. У 1938—39 голова СНК(Рада Народних Комісарів) УРСР. З 1938 член Політбюро, потім член Президії ЦКК(Центральна контрольна комісія) П України. У 1939—47 секретар ЦК КП (б) України. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 один з організаторів партизанського руху на Україні. У 1947—54 голова Ради Міністрів УРСР. З січня 1954 голова Президії Верховної Ради УРСР і заступник голови Президії Верховної Ради СРСР. Делегат 14, 15, 17—23-го з'їздів партії; на 18—23-м-коді з'їздах обирався членом ЦК КПРС. Член Президії ЦК КПРС в 1952—53, кандидат в члени Президії ЦК КПРС в 1957—61. Депутат Верховної Ради СРСР 1—7-го скликань. Нагороджений 7 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
