Кормові угіддя, земельні ділянки, рослинний покрив яких використовується на сіно, сінаж, силос, трав'яну муку і для випасу худоби. До них відносяться природні сінокоси і пасовища, включаючи лісові і покращувані, оленячі пасовища, поклади, тимчасово використовувані для кормових цілей, ділянки під чагарником, болота і ін., а також культурні пасовища . В СРСР До. в. у 1971 складали (у млн. га ) : сінокоси 46,5, пасовища 328, оленячі пасовища близько 343, поклади 3,2, лісові сінокоси і пасовища близько 20, покращувані сінокоси і пасовища понад 9, культурні пасовища близько 1,5. З природних До. в. отримують велику частину сіна і пасовищних кормів. Природні До. в. у багатьох випадках мають невисоку продуктивність і потребують поліпшення (окультуренні). Культурні сінокоси і пасовища дають високі урожаї повноцінного корму.
За кордоном в країнах з розвиненим тваринництвом (Данія, Нідерланди, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), ГДР(Німецька Демократична Республіка) і ін.) все з.-х.(сільськогосподарський) угіддя окультурені і використовуються для виробництва кормів залежно від потреби господарства. У ряді країн Європи природні До. в. — гірські пасовища (Швейцарія, Австрія, Франція і ін.), а також площі, покриті чагарником і дрібноліссям (Фінляндія, Швеція Норвегія). Великі площі природних До. в. у Канаді, США (прерії), Латинській Америці, тропічних країнах (савани).
Літ.: Сінокоси і пасовища, під ред, І. Ст Ларіна, М.— Л., 1969.
