Кореляція в лінгвістиці, протівопоставленность або зближення одиниць мови по певних властивостях (на всіх рівнях мовної системи). Понад усе розвинена теорія фонологічної До. (чергування фонем, з яким пов'язана яка-небудь морфологічна відмінність, або створююче співвідносні ряди, які протівополагаются поодинці якій-небудь розрізняльній ознаці). Розрізняють поняття корелятивної пари (франц. а̃ — а, õ — про, е̃ — е œ̃ — œ), ознаки (назалізація у франц.(французький), лабіовелярізация в мовах шона сім'ї банту), ряду (ã, õ, ẽ,œ̃), пучка (у арчинськом яз.(мова) шестичленний z — s — ts — ts''— `ts — `s ) і ін.
