Корейська мова, мова корейців . Поширений на Корейському півострові, в КНР(Китайська Народна Республіка), Японії, СРСР і США. На До. я. говорять близько 46 млн. чоловік (1971, оцінка). До. я. відносять до ізольованих мов, хоча існують різні гіпотези його походження (дравідійськая, японська, палеоазіатська, індоєвропейська, алтайська). Багато учених відносять До. я. до тунгусо-маньчжурській групі мов. У ДО. я. розрізняють 6 діалектів: північно-східні (включаючи корейські говори Північно-східного Китаю), північно-західний, центральний, південно-східний, південно-західний і діалект о. Чеджудо. Особливостями консонантизму До. я. є наявність 3 рядів галасливих приголосних (слабкі глухі — придихові — посилені глухі), які в кінці складу нейтралізуються, і «дволикої» фонеми «л»/«р»; невластивість збігів приголосних на початку складу; різноманіття чергувань на стику складів і слів. Система голосних відрізняється багатством монофтонгів і дифтонгів (висхідні — з нескладовими «», «», і «дійсний» «»); фонемною тривалістю (із зміною висоти тону); слідами сингармонізма. Наголос в одних діалектах силовий, в інших — музичне, різномісцеве, До. я. — агглютінатівний з елементами фузії . Сильна тенденція до розвитку аналітізма. Розвинений морфологічний спосіб словотворення. Іменники відрізняються багатством відмінкових форм, граматичних категорією уточнення, відсутністю граматичного роду; у вказівних займенниках розрізняються просторові стосунки; числівники мають 2 системи рахунку — корейську і китайську; уживаються рахункові слова. Предікатіви — дієслова і прикметники — не мають особи, числа і роду; дієсловам властиві форми кінцевої ськазуємості, категорія орієнтації.
Порядок слів: суб'єкт — об'єкт — предикат; залежне слово завжди в препозиції. Синтаксичний зв'язок здійснюється за допомогою послелогов, часток, службових імен, дієприслівникових, причетних і інфінітивних форм, предікатівов. Поширені складні періоди. Власне корейська лексика відрізняється великою кількістю образотворчих слів. Іноземні запозичення — головним чином з європейських і японських мов. Великий відсоток складають китаїзми. До кінця 19 ст письмово-літературною мовою був ханмун — корєїзірованний стиль китайського веньяня. У основі сучасного літературного До. я. (пхеджунмаль — стандартна мова) — сеулський говір центрального діалекту; у КНДР(Корейська Народно-демократична Республіка) нормою (мунхвао — культурна мова) вважається пхеньянський говір.
Літ.: Рамстедт Р., Граматика корейської мови, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1951; Холодовіч А. А., Нарис граматики корейської мови, М., 1954; Мазур Ю. Н., Корейська мова, М., 1960; Поліванов Е. Д., Статті по загальному мовознавству, М., 1968; Корейсько-російський словник, сост. А. А. Холодовіч, 2 видавництва, М., 1958; Концевіч Л. Р., Корейська мова, в збірці Радянське мовознавство за 50 років, М., 1967; Martin S., Korean morphophonemics, Bait., 1954; Seung-bog Cho, A pho-nological study of Korean with а historical analysis, Uppsala, 1967; Чосоно мунппоп, ч. 1—2, Пхеньян, 1960—61; Огура Симпей, Тесенго хоген-але кенкю, т. 1—2, Токіо, 1944.
