Кончаловський Максим Петрович [1(13) .10.1875, Одеса, — 29.11.1942, Москва], радянський терапевт, заслуженого на діяча науки РРФСР (1934). У 1899 закінчив медичний факультет Московського університету. З 1918 професор 2-го МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова), з 1929 директор факультетської терапевтичної клініки 1-го Московського медичного інституту, одночасно — науковий керівник інституту гематології і переливання крові (з 1928) і завідувач терапевтичною клінікою Всесоюзного інституту експериментальної медицини (з 1929). Розробляв загальні проблеми клініки: вивчення «передхворобливих» станів, питань трудового прогнозу, періодичності в перебігу хвороб, клінічних синдромів. До. належать важливі дослідження по патології шлунково-кишкового тракту, печінки, легенів, серцево-судинної системи, кровотворної системи, ревматизму. Голова Всесоюзного комітету з боротьбі з ревматизмом (з 1928), Всесоюзного терапевтичного суспільства (з 1931). Віце-президент Міжнародної ліги по боротьбі з ревматизмом (з 1936). Створив крупну школу терапевтів, серед представників якої: Е. М. Тарєєв, А. А. Багдасаров, Би. Е. Вотчал, С. А. Гиляревський, А. Г. Гукасян і ін. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Ізбр. праці, М., 1961 (бібл.).
Літ.: Гукасян А. Р., Максим Петрович Кончаловський і його клінико-теоретічні погляди, М., 1956.
