Концесія (від латів.(латинський) concessio — дозвіл, поступка), договір на здачу в експлуатацію на певних умовах природних багатств, підприємств і ін. господарських об'єктів, що належать державі або муніципалітетам. У капіталістичних країнах концесіонерами переважно є крупні монополії, що використовують До. для здобуття монопольно високих прибутків. У епоху імперіалізму широкий розвиток отримали міжнародні До., використовувані імперіалістичними державами для забезпечення себе сировинними ресурсами і для збереження економічного впливу в країнах, що розвиваються. Прикладом таких До. є нафтова До. імперіалістичних монополій в країнах Близького Сходу і Північної Африки. Відмінна риса цих До., особливо тих з них, які були отримані до 2-ої світової війни 1939—45 або в перші післявоєнні роки, — величезні розміри охоплюваних ними площ і тривалі терміни. Так, До. на Бахрейні, в Договірному Омані, Катаре, Кувейті, Маськате і Омані поширюються на всю територію країни. Компанія «Бахрейн петролеум компані» отримала До. на 91 рік, «Кувейт ойл компані» — на 92 роки. Концесійні договори надавали іноземним монополіям виняткове право на видобуток, переробку і збут нафті, гарантували їм створення засобів зв'язку, будівництво нафтопроводів, портів і ін. необхідних для діяльності концесіонерів споруд.
В 1-ій половині 50-х рр. 20 ст під впливом зростання і зміцнення світової системи соціалізму, а також підйому національно-визвольного руху імперіалісти вимушені були піти на збільшення концесійних платежів низці країн Близького Сходу і Північної Африки. Замість заздалегідь визначених платежів був встановлений принцип т.з. рівного розділу прибутків (50 : 50%), проте колоніальна суть концесійних договорів, що діють, залишилася незмінною. Оскільки для багатьох країн Близького Сходу і Північної Африки вступу від експорту нафти є основним джерелом доходів, вони стали об'єднувати зусилля в боротьбі за вигідніші умови здачі До. У 1960 для вироблення єдиної політики відносно зміни нерівноправних умов концесійних угод, підвищення доходів від нафти, розвитку національного нафтового господарства і т. д. була створена організація стран—експортеров нафти (ОСЕН). ОСЕН провела настання на позиції нафтових монополій і добилася значного успіху. В даний час (1973) ОСЕН вирішує питання, що ще недавно знаходилися виключно в компетенції іноземних монополій, зокрема про ціни, розподілі прибутків від видобутку сирої нафти між нафтовидобувними країнами і монополіями і т. д.
Принципово інший економічний і політичний характер мали До., що існували в СРСР в перехідний період від капіталізму до соціалізму. Декретом від 23 листопада 1920 було дозволено укладати До. з метою залучення іноземного капіталу в такі галузі і райони, розвинути які в ті роки Радянська держава не могла. В. І. Ленін так характеризував цілі К.: «Ми приносимо жертви, віддаючи іноземному капіталу мільйони коштовних матеріалів..., але в той же час ми повинні отримати необхідні нам вигоди, тобто збільшення кількості продуктів і, по можливості, поліпшення положення наших робітників, як зайнятих на концесійних підприємствах, так і незайнятих» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 43, с. 190). В умовах диктатури пролетаріату До. використовувалися лише в тій мірі, в якій вони могли бути корисними для розвитку народного господарства і аж ніяк не зачіпали економічної незалежності СРСР. До. у СРСР грали допоміжну роль в господарському будівництві, вони не отримали широкого розвитку, і вже до 1937 всіх концесійних договорів за узгодженням з концесіонерами були анулювані.
Літ.: Ленін Ст І., Завершальне слово по доповіді про концесії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 42; його ж, там же, с. 118—124, 126—27; його ж е. Доповідь про концесії, там же, т. 43; його ж, Російській колонії в Північній Америці, там же, т. 45; його ж, [Лист] А. П. Серебровському, там же, т. 52; його ж, Телеграма краєвій економічній нараді південного Сходу, там же, т. 54; його ж, [Лист] Арманду Хаммеру, там же, т. 54; його ж, [Лист] І. В. Сталіну для членів Політбюро ЦК РКП (б), там же, т. 54; Андреасян Р. Н., Ельянов А. Я., Близький Схід, нафта і незалежність, М., 1961; Льовін А. Я., Соціально-економічні устрої в СРСР в період переходу від капіталізму до соціалізму, М., 1967; Mikdashi Z., A financial analysis of Middle Eastern oil concessions 1905—1965, N. Y., [1966].
