Конференція Потсдама 1945
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Конференція Потсдама 1945

конференція Потсдама 1945, Берлінська конференція, конференція глав урядів СРСР, США і Великобританії: голови СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР І. Ст Сталіна, президента США Р. Трумена, прем'єр-міністра Великобританії В. Черчилля, якого 28 липня замінив новий прем'єр-міністр До. Еттлі. Проходіла з 17 липня по 2 серпня в палаці Цецилієнхоф в Потсдамі, поблизу Берліна. У роботі П. до. брали участь міністр закордонних справ, військові радники і експерти. Вирішення П. до. з'явилися розвитком вирішень Кримській конференції 1945 .

загрузка...

  Центральне місце в роботі П. до. зайняли питання, пов'язані з демілітаризацією, денацифікацією і демократизацією Німеччини, а також багато ін. найважливіші аспекти німецької проблеми.

  Учасники П. до. досягли угоди з питання про основних напрямах загальної політики відносно Німеччини, що розглядалася як єдине економічне і політичне ціле. Відповідно до рішень Кримської конференції 1945, угоди Потсдама передбачали повне роззброєння Німеччини, розпуск її озброєних сил, знищення монополій і ліквідацію в Германії всієї промисловості, яка могла б бути використана для: військового виробництва, знищення націонал-соціалістської партії, підконтрольних нею організацій і установ, запобігання всякій нацистській і мілітаристській діяльності або пропаганді в країні. Учасники конференції підписали спеціальну угоду про репараціях підтверджуюче право народів, пострадавших від герм.(німецький) агресії, на компенсацію і що визначало джерела здобуття репараційних платежів. Була досягнута домовленість про установу центральних німецьких адміністративних департаментів (фінансів, транспорту, комунікацій і ін.).

  На конференції була остаточно погоджена система чотиристоронньої окупації Німеччини, яка повинна була служити її демілітаризації і демократизації; передбачалося, що на час окупації верховна влада в Германії здійснюватиметься головнокомандуючими озброєними силами СРСР, США, Великобританії і Франції, кожним в своїй зоні окупації; по питаннях, що зачіпали Німеччину в цілому, вони повинні були діяти спільно як члени Контрольної ради .

  угодою Потсдама був визначений новий польсько-німецький кордон по лінії Одер — Західна Нейсе, встановлення якої було підкріплене вирішенням П. до. про виселення німецького населення, що залишилося в Польщі, а також в Чехословакії і Угорщині. П. до. підтвердила передачу Радянському Союзу Кенігсберга (з 1946 — Калінінград) і прилеглого до нього району. Вона заснувала Рада міністрів закордонних справ (СМІД), поклавши на нього підготовку мирного врегулювання з Німеччиною і її колишніми союзниками.

  За пропозицією радянської делегації на конференції було обговорено питання про долю німецького флоту і прийнято рішення розділити весь німецький надводний військово-морський і торгівельний флот порівну між СРСР, США і Великобританією. За пропозицією Великобританії було вирішено потопити велику частину німецького підводного флоту, а залишок поділити також порівну.

  Радянський уряд запропонував розповсюдити компетенцію австрійського тимчасового уряду на всю країну, тобто також і на ті області Австрії, які були зайняті військами західних держав. В результаті переговорів було вирішено вивчити цей питання після вступу військ США і Великобританії до Відня.

  Три уряди підтвердили на П. до. свій намір зрадити головних військових злочинців суду Міжнародного військового трибуналу. Учасники П. до. висловили свої думки і по деяких ін. питанням міжнародного життя: положення в країнах Східної Європи, Чорноморські протоки, відношення Організації Об'єднаних Націй до режиму Франка в Іспанії і ін.

  В ході роботи П. до. виникали труднощі, що створювалися позицією прибічників «жорсткого курсу» в США і Великобританії. Проте на конференції були прийняті рішення, які були перемогою демократичних принципів врегулювання післявоєнних проблем.

  Радянський уряд неухильний і послідовно виконувало вирішення П. к.; вони повністю були здійснені в Східній Німеччині — на території ГДР(Німецька Демократична Республіка). Західні держави незабаром після П. до. встали на дорогу ревізії її рішень і прямої відмови від них.

  Публ.: Тегеран — Ялта — Потсдам. Сб. док-тов, 3 видавництва, М., 1971; Зовнішня політика Радянського Союзу в період Вітчизняної війни, т. 3, [М.], 1947, с. 336—58; Листування Голови Ради Міністрів СРСР з президентами США і прем'єр-міністрами Великобританії під час Великої Вітчизняної війни. 1941—45, т. 1—2, М., 1957; The Conference of Berlin, v. 1—2, Wash., 1960.

  Літ.: Історія Великої Вітчизняної війни, т. 5, М., 1963; Ісраелян Ст Л., Антигітлерівська коаліція, М., 1964; Боратинський С., Дипломатія періоду другої світової війни, пер.(переведення) з польськ.(польський), М., 1959.

  Ст Л. Ісраелян.

Засідання конференції Потсдама.