Константинополь, Візантій, в середньовічних російських текстах — Царьград, столиця Римської імперії (з 330), потім Візантійській імперії. Заснований римським імператором Костянтином I в 324—330 на місці р. Візантій на європейському березі протоки Босфор. Перенесення столиці Римської імперії в До. (що відбулося офіційно 11 травня 330) було обумовлено близькістю До. до багатих східних провінцій сприятливим торгівельним і військово-стратегічним положенням, відсутністю тут сенаторської опозиції. До. був крупним економічним і культурним центром, осереддям суспільних протиріч (найбільш значне народне повстання в До. — «Ника», 532). Не дивлячись на економічний спад, який переживала Візантійська імперія з кінця 7 ст, господарське значення До. зростало, т. до. большая частина візантійських міст аграрізовалась і значна торгівельно-реміснича діяльність зосередилася переважно в К. До кінця 11 ст До. політично і економічно панував над країною. У 12 ст почався занепад ремесла і торгівлі До., чому сприяло проникнення в До. італійських купців, що оселилися в одному з районів До. — Галаті. У квітні 1204 До. був узятий і розграбований учасниками 4-го хрестового походу; До. став столицею створеною в 1204 хрестоносцями Латинській імперії економічне панування в нім перейшло до венеціанців. У липні 1261 візантійці, підтримані Генуєю, відвоювали К. До середини 14 ст До. залишався крупним торгівельним центром, потім поступово прийшов в запустіння, ключові позиції в До. захопили венеціанці і Генуя. З кінця 14 ст До. не раз намагалися оволодіти турки. У травні 1453 після тривалої облоги турецькі війська зайняли місто. До. був перейменований в Стамбул (столиця Туреччини до 1923).
Літ.: Джелал Ессад, Константинополь від Візантії ка Стамбулу, М., 1919; Рудаков А. П., Нариси візантійської культури за даними грецької агіографії, М., 1917, с. 110—37; Janin R., Constantinople byzantine, 2 ed., P., 1964; Guilland R., Etudes de topographie de Constantinople byzantine, v. 1—2, Ст, 1969.
