Конрад Микола Іосифович [1(13) .3.1891, Рига, — 30.9.1970, Москва], радянський сходознавець, засновник радянської школи японоведов, академік АН(Академія наук) СРСР (1958; член-кореспондент 1934). У 1912 закінчив Петербурзький університет і Практичну східну академію. У 1913—50 вів педагогічну роботу у вищих учбових закладах Києва. Орла, Ленінграда і Москви (з 1926 професор), підготував багато фахівців-сходознавців. Основні праці по літературознавству, мовознавству, історії і історії культури Японії, Китаю і Кореї, а також переклади письмових пам'ятників цих країн російською мовою. Був членом Головної редакції «Усесвітньої історії», автор багатьох її розділів. Глибокий аналіз історичного розвитку країн Азії і Європи дозволив До. поставити з позицій єдності всесвітньо-історичного процесу ряд важливих проблем порівняльного історичного і культурного розвитку Сходу і Заходу. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Японська література в образах і нарисах, Л., 1927; Японський театр, в кн.: Східний театр, Л., 1929; Перший етап японської буржуазної літератури, «Труди Інстітута сходознавства АН(Академія наук) СРСР», 1932 № 1; Надільна система в Японії, там же, 1936, т. 17; Синтаксис японської національної літературної мови, М., 1937; Сунь-Цзи. Трактат про військове мистецтво, М.— Л., 1950; У-Цзи. Трактат про військовий мистецтві, М., 1958; Захід і Схід, [2-е видавництво], М., 1972. Див. також список праць акад.(академік) Н. І. Конрада, в кн.: Історико-філологічні дослідження, М., 1967.
Літ.: Жуків Е., До сімдесятиріччя акад.(академік) Н. І. Конрада, в збірці: Китай, Японія, М., 1961; Брагинський І. С., Більш за півстоліття в науковому будую, в кн.: Історико-філологічні дослідження, М., 1967; Глуськина А. Е., Н. І. Конрад, «Проблеми сходознавства», 1961 № 1; Н. І. Конрад. [Некролог], «Народи Азії і Африки», 1970 № 5.
