Конрада Оттона статут, одне з найбільш ранніх кодифікувань чеського феодального права. Виданий в 1189 князем Конрадом Оттоном (чеш. Конрад Ота; Konrád Ota). Відомо три редакції статуту — 1222, 1229 і 1237. Джерелами його послужили, окрім реформованих чеських звичаїв, деякі німецькі правові акти (наприклад, закон про імперський світ 1152) і, ймовірно, Біблія. До. О. с. гарантував недоторканість феодальної земляної власності, знищив відмінність між «вислугою» (бенефіцієм ) і вотчиною, встановив судові і інші привілеї феодалів; в області кримінального права ввів строге переслідування за крадіжку і приховування, вирішував вбивство злодія, захопленого на місці злочину, і т. д. Статут значно розширив компетенцію судових чиновників за рахунок скорочення старовинних форм самодопомоги (наприклад, третейського суду). До. О. с. був важливою частиною загальної реформи старого звичайного права, особливо в області судової.
Літ.: Prameny до dějinám státu а prava v Československu, č. 1, Praha, 1957; Naše národní minulost v dokumentech, dl 1, Praha 1954.
