Конопніцкая (Konopnicka) Марія (23.5.1842, Сувалки, — 8.10.1910, Львів), польська письменниця. З сім'ї юриста. Здобула домашню освіту. У 1876 почала публікувати цикл віршів «В горах», високо оцінений Р. Сенкевичем. Основна. тема творчості К.— життя сільської і міської бідноти, проповідь служіння народові — звучить вже в першій її книзі віршів «Поезія» (т. 1, 1881), а також в збірках розповідей «Чотири новели» (1888) і «Мої знайомі» (1890). збірки віршів «Поезія» (т. 2, 1883; т. 3, 1886) засновані на фольклорних мотивах і поетиці, особливо цикли «На сопілці», «З лугів і полів», «З хатини», «По росі», «Сльози і пісні». З 1890 До. жила за кордоном, в 1902 оселилася в Галіциі. У її поезії 90-х рр. посилюються патріотичні мотиви, що переплітаються з настроями туги по батьківщині, отримує розвиток філософська лірика (збірки віршів «Поезія», т. 4, 1896, «Лінії і звуки», 1897, і ін.). У прозі До. заглиблюється розкриття суспільних конфліктів, психологічних характеристика персонажів, письменниця звертається до життя міського пролетаріату, до історії польського національно-визвольного руху: збірки розповідей «На дорозі» (1893), «Новели» (1897), «На Нормандському березі» (1904), нариси «Люди і речі» (1898). Творчість До. завершується епічною поемою «Пан Бальцер в Бразилії» (1892—1906, повне видання 1910) про долі польських селян-емігрантів, що відображає революційні настрої селянства. К.— один з найбільших майстрів польської реалістичної літератури.
Соч.: Pisma wybrane, t. 1—7, Warsz., 1951—52; Nowele, 2 wyd., t. 1—2, Warsz., 1967; Poezje, 2 wyd., Warsz., 1967; у русявий.(російський) Пер. — Собр. соч.(вигадування), т. 1-4, М., 1959.
Літ.: Піотровськая А. Р., Марія Конопніцкая, в кн.: Історія польської літератури, т. 1, М., 1968; Brodzka А., М. Konopnicka, 3 wyd., Warsz., 1965; Szczepańska J., Maria Konopnicka. Poradnik bibliograficzny, 2 wyd., Warsz., 1965.
