Комуністична партія Польщі (КПП; Komunistyczna Partia Polski; до 1925 — Комуністична робоча партія Польщі, КРПП), заснована 16 грудня 1918 в умовах революційного підйому, що посилився під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції, в результаті злиття на Об'єднувальному з'їзді Соціал-демократії Королівства Польського і Литви (СДКПіЛ) і ППС-льовіци . З'їзд прийняв політичну платформу і маніфест «До польського пролетаріату», а також тимчасовий статут. З'їзд висунув завдання боротьби за диктатуру пролетаріату, за перемогу соціалізму, призвав до розширення мережі Рад робочих депутатів в Польщі, заявив про солідарність з Радянською Росією, прийняв рішення про приєднання до Комінтерну. До складу ЦК партії увійшли А. Панський (у 1919), Ст Костшева, Ф. Гжельщак, С. Круліковський і ін. КРПП була єдиною партією в Польщі, яка вела боротьбу за завоювання влади робочим класом. Проте політична і ідеологічна незрілість партії — помилкові концепції як СДКПіЛ, так і ППС-льовіци (зокрема, по селянському і національному питанням) — неабиякою мірою визначила те, що польський робочий клас не зміг повною мірою виконати роль гегемона мас трудящих. Буржуазії і поміщикам удалося в 1919 подавити революційний рух в Польщі, ліквідовувати Ради робочих депутатів, захопити владу в країні. Під час війни проти Радянської Росії, розв'язаною Польщею в 1920, що знаходиться в підпіллі КРПП виступила в захист першого в світі соціалістичної держави, протестувала проти захвату Польщею українських і білоруських земель. Велике значення для КРПП мав 2-й з'їзд (сентябрь—октябрь 1923), який встав на ленінські позиції по селянському і національному питаннях. На 3-м-коді з'їзді (январь—февраль 1925) були вироблені організаційні принципи, структура партії і норми партійного життя. Партія стала називатися КПП.
4-й з'їзд КПП (май—август 1927) дав аналіз внутрішньої і зовнішньої передумов перевороту Ю. Пілсудського (1926) і помилок партії, яка спочатку підтримала цей переворот. З'їзд визначив завдання КПП в боротьбі проти «санаційного режиму» . В 1929 було вибрано нове керівництво партії на чолі з генеральним секретарем ЦК КПП Ю. Ленським . На 6-м-коді з'їзді (жовтень 1932) прийнята нова програма партії.
В 20—30-х рр. КПП мобілізовувала робітників і селян на боротьбу з «санаційним режимом», організовувала багаточисельні страйки і бойові виступи (загальні страйки лодзінських текстильників в 1928, 1933, 1936 і ін.). У 1928 на виборах в сейм, не дивлячись на терор і підтасовування результатів голосування, за кандидатів-комуністів було подано близько 1 млн. голосів. У 1935—37, реалізовуючи вирішення 7-го конгресу Комінтерну, КПП стала ініціатором боротьби за єдність дій комуністів і соціалістів за об'єднання всіх патріотичних і демократичних сил в загальній боротьбі з фашизмом. У 1936—38 декілька тисяч польських комуністів билися в Іспанії в Інтернаціональній бригаді ним. Я. Домбровського. До складу КПП з 1923 входили на правах автономних організацій компартія Західної України і компартія Західної Білорусії. КПП мала депутатську фракцію в сеймі (1921—35). У 30-х рр. КПП налічувала близько 20 тис. членів. Багато комуністів знаходилися в ув'язненні: у 1930 було арештовано 3775 чоловік, в 1931 — 3507 чоловік, в 1932 — 6982 чоловік. За ініціативою КПП в Польщі була створена широка мережа легальних лівих газет (понад 300 назв). ЦО(центральний орган) — нелегальна газета «Червони штандар» («Czerwony Sztandar») і журнал «Нови пшегленд» («Nowy przegląd»).
В 1938 у зв'язку з тими, що виникли тоді, але, як згодом було встановлено, необгрунтованими звинуваченнями, направленими проти КПП, ІККИ прийняв рішення про її розпуску. Розпуск КПП був важким ударом для польського комуністичного руху. Після розпуску КПП комуністи продовжували діяти в профспілках і інших громадських організаціях. У вересні 1939 комуністи очолили визвольну боротьбу польського народу проти німецько-фашистських окупантів. У січні 1942 колишні члени КПП на чолі с М. Новотко, П. Фіндером і ін. з'явилися ініціаторами створення Польській робочій партії . У 1956 КПРС, компартія Італії, компартія Болгарії, компартія Фінляндії і Польська об'єднана робоча партія в спільній заяві визнали розпуск КПП в 1938 необгрунтованим.
Істочн.: l zjazd Komunistycznej Partii Robotniczej Polski (19. IX.— 2. X.1923). Protokoły obrad i uchwały. [Warsz.], 1968; Dokumenty Komunistycznej Partii Polski. 1935— 1938. [Warsz.], 1968; W 40 Rocznice powstania Komunistycznej Partii Polski. Tezy Komitetu centralnego PZPR [Warsz., 1958]; Komuniści. Wspomnienia про Komunistycznej Partii Polski. Warsz., 1969.
