Комуністична партія Норвегії (КПН; Norges Kommunistiske Parti), заснована в м. Осло в листопаді 1923 представниками лівого крила соціал-демократів після розколу Норвезької робочої партії (заснована в 1887; у 1919—1923 входила в Комінтерн). З перших днів існування КПН активно виступила на захист життєвих інтересів норвезького робочого класу. Поряд з боротьбою проти реформізму і погоджувальною політикою правої соціал-демократії КПН вела тривалу боротьбу за ідеологічне і організаційне зміцнення своїх рядів на основі марксизму-ленінізму. У 30-х рр. діяльність КПН проходіла під знаком боротьби за об'єднання прогресивних сил країни в умовах загрози фашизму і війни, що посилювалася. У 1937—38 КПН активно брала участь в русі солідарності з республіканською Іспанією, норвезькі комуністи билися в рядах Інтернаціональних бригад.
В період окупації Норвегії фашистської Німеччиною (1940—45) КПН знаходилася на нелегальному положенні. Член КПН активно брали участь в національному Русі Опору; престиж компартії, її вплив в масах зросли, збільшився чисельний склад КПН. Після звільнення країни (травень 1945) представники КПН увійшли до складу післявоєнного коаліційного уряду Норвегії (червень 1945). На перших післявоєнних парламентських виборах (жовтень 1945) КПН, що не мала раніше представників в стортингу, отримала 11,9% голосів виборців, що забезпечило комуністам 11 мандатів. Істотно посилилися позиції партії в профспілках.
В післявоєнний період діяльність КПН протікала в складних умовах, специфікою яких, як і в довоєнні роки, є домінуюче положення соціал-демократії в норвезькому робочому русі. В кінці 40-х і в 50-х рр. в обстановці антикомунізму і «холодної війни», а так само виниклих в партії внутрішніх труднощів (загострення розбіжностей) позиції КПН в країні, її вплив в масах виявилися ослабленими. Компартія продовжувала послідовно боротися за класові інтереси трудящих. Вона першою в Норвегії виступила за заборону атомної зброї, поклавши початок масовому політичному руху в післявоєнній Норвегії. У 50-х рр. норвезькі комуністи виступили ініціаторами руху проти посилення в країні впливу іноземного монополістичного капіталу, проти членства Норвегії в НАТО(Організація Північноатлантичного пакту), проти гонки озброєнь і т.д.
В 1963 була прийнята нова програма КПН (колишня програма приймалася в 1953), що з'явилася важливим етапом в розвитку партії, в її ідеологічному і політичному житті, керівним документом в її боротьбі за мир, демократію, національну самостійність країни і соціалізм.
Важливою подією в справі консолідації сил партії з'явився 13-й з'їзд КПН (квітень 1971) що виступив за досягнення єдності дій лівих сил і визначив конкретні вимоги норвезьких комуністів в боротьбі за соціально-економічні і демократичні права трудящих, у вирішенні актуальних суспільно-політичних проблем країни на користь норвезького народу. З'їзд виступив за припинення зростання цін, зменшення податкового тягаря трудящих, відміну ухвалених на початку 50-х рр. антиробочих законів, розширення прав трудящих на виробництві, встановлення 40-годинного робочого тижня, демократизацію керівництва в профспілках, скасування їх колективного членства в політичних партіях, вихід Норвегії з НАТО(Організація Північноатлантичного пакту), проведення зовнішньополітичного курсу з орієнтацією на рішення проблем безпеки і співпраці в Європі, безумовну підтримку національно-визвольних рухів і ін. Практичне здійснення лінії на єдність дій лівих сил укріпило позиції КПН в суспільно-політичному життю країни, розширило її вплив в масах і масових організаціях трудящих. На початку 70-х рр. цьому в значній мірі сприяла активна участь комуністів у ряді рухів прогресивної громадськості, зокрема, в тому, що розвернувся в 1971—72 найбільшому за післявоєнну історію країни народному русі проти приєднання Норвегії до Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). На референдумі з цього питання (вересень 1972) рух проти членства Норвегії в ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) отримало перемогу, зібравши 53,49% голосів.
Представники КПН брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, Москва). КПН схвалила прийняті на цих нарадах документи. Представники КПН брали участь також в міжнародній Нараді комуністичних і робочих партій 1969 (Москва).
Відповідно до статуту (прийнятий в 1957, доповнений в 1965) КПН будується на принципах демократичного централізму. Найвищий орган КПН — з'їзд, що обирає Центральне правління (ЦК) і голову партії, які здійснюють керівництво діяльністю партії в період між з'їздами. Голова КПН — Р. Т. Ларсен. ЦО(центральний орган) КПН — газета «Фріхетен» («Friheten»).
З'їзди Комуністичної партії Норвегії: 1-й з'їзд — 4 листопада 1923; 2-й з'їзд — 30 травня 1925; 3-й з'їзд — 12—13 лютого 1929; 4-й з'їзд —1 березня 1932; 5-й з'їзд — 12 квітня 1936; 6-й з'їзд — 8—10 червня 1946; 7-й з'їзд — 4—5 лютого 1949; Позачерговий з'їзд — 20—22 лютого 1950; 8-й з'їзд — 20—22 березня 1953; 9-й с'езд— 1—3 березня 1957; 10-й з'їзд — 17—19 березня 1961; 11-й з'їзд — 26—28 березня 1965; 12-й з'їзд — 22—24 березня 1968; 13-й з'їзд — 23— 25 квітня 1971.
Літ.: Norges Kommunistiske Partis historic, bd 1, Oslo, 1963; Program for Norges Kommunistiske Parti, Oslo, 1963; Nkp''s arbeids-program, Oslo, 1970.
