Комплексні добрива, добрива, що містять 2—3 основних живильних речовини (N, P 2 O 5 , K 2 O) рослин. До складу їх можна ввести мікроелементи (У, Mn, Cu, Zn, Zn, Мо та інші). До. в. в основному висококонцентровані (містять підвищену кількість живильних речовин і мало баласту), тому в порівнянні з простими добривами вимагають менше праці і засобів на їх внесення, зберігання і перевезення. Вони володіють хорошими фізичними властивостями — не злежуються, добре розсіюються при внесенні машинами. Співвідношення живильних речовин в До. в. різно, що залежить від способу виробництва, вихідних компонентів, потреби рослин. До. в. стали широко застосовувати після 1950, особливо в США, Канаді, Англії, Нідерландах, Японії, Франції, Італії, де виробництво їх складає більше 50% всього кол-ва добрив. У СРСР в 1971—75 випуск висококонцентрованих і складних До. в. намічено довести до 80% загальної кількості добрив. До. в. підрозділяють на подвійних (фосфорно-калійні, азотно-фосфорні, азотно-калійні) і потрійних (азотно-фосфорно-калійні). Залежно від способу виробництва вони бувають складні, складно-змішані і змішані. До. в. застосовують під всі культури, складні добрива — в першу чергу під технічних (бавовник, цукровий буряк і ін.).
Складні добрива отримують при хімічній взаємодії вихідних компонентів — аміаку, фосфорної і азотної кислот, фосфорітов, апатітов, калійних природних солей і ін. Випускають в гранульованому вигляді. Найбільш поширені з них в СРСР: аммофос (вміст живильних речовин 56—64%), діаммофос (71—74%), нітрофос (38%), калійна селітра (57%), нітроаммофоська (50—54%), нітрофоска (36%). Перспективні складні рідкі добрива, а також калія метафосфат, амонія поліфосфат і ін.
складно-змішані добрива отримують змішуванням готових добрив з подальшою обробкою їх сарною і азотною кислотами, аміаком або аміакатами. Вміст живильних речовин в них залежить від вихідних компонентів — до 58%. У СРСР для внесення під цукровий буряк випускають складно-змішані добрива, які містять азоту, фосфору і калія відповідно 4, 16 і 8% і 3, 12 і 6%, а також більш концентровані туки — до 45% живильних речовин.
Змішані добрива — продукт механічного змішування готових добрив (в основному суперфосфату з азотними добривами і хлористим калієм). Щоб уникнути втрати живильних речовин дотримують правила змішування, наприклад, не можна змішувати аміачну селітру і інші аміачні добрива з термофосфатамі, золою і іншими лужними добривами, оскільки при цьому втрачається азот; аміачну селітру з сечовиною зважаючи на дуже високу гігроскопічність отримуваної суміші. Для поліпшення фізичних властивостей сумішей в них вносять нейтралізуючі добавки: вапняк, доламає, цементний пил та інші. Кращі змішані добрива отримують при змішуванні гранульованих компонентів. Співвідношення живильних речовин в змішаних добривах залежить від потреби культури і властивостей грунту, наприклад для основного добрива під зернових, цукровий буряк, картоплю, овочеві на дерново-підзолистих, сірих лісових і чорноземних грунтах співвідношення азоту, фосфору і калія (N: P 2 O 5 : K 2 O) — 1:1:1; для припосівного внесення під зернові, овочеві і технічні культури — 1:1,5:1.
Літ.: Довідкова книга по хімізації сільського господарства, під ред. Ст М. Борисов, М., 1969.
