Колізійна норма, юридична норма, вказуюча, право якої держави підлягає застосуванню до відношення цивільно-правового характеру, що виникає в умовах міжнародного життя (див. Міжнародне приватне право, Колізійне право ). Наявність так званого іноземного елементу в такому правовідношенні викликає «колізійне питання»: закон якої країни має бути застосований. До. н. відповідає на це питання, встановлюючи загальну ознаку для вибору підмета вживанню права, тобто не визначаючи, які права і обов'язки виникають у учасників правовідношення, лише посилає до права (Вітчизняному або іноземному), яким слід керуватися. Наприклад, До. н., що міститься в ст. 127 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, вказує, що стосунки по спадкоємству визначаються за законом тієї країни, де спадкоємець мав останнє постійне місце проживання.
До. н. складається з двох елементів — об'єму (вказівка на круг стосунків, до яких ця норма застосовується) і прив'язки (позначає, яке право слід застосувати). Основними типами колізійних прив'язок (так званих формул прикріплень) є «особистий закон», тобто закон громадянства або постійного місця проживання особи (використовується при вирішенні питань про дієздатності, браку і др.); закон місцезнаходження речі; закон місця здійснення акту; закон суду і ін.
В радянському праві, окрім Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, До. н. містяться в Кодексі торгівельного мореплавання СРСР, в Основах законодавства про брак і сім'ю і у ряді ін. законів. У деяких міжнародних угодах, учасником яких є СРСР, також є До. н. (наприклад, в договорах про надання правовій допомозі по цивільних, родинних і кримінальних справах, в Загальних умовах постачань товарів між організаціями країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомога) 1968 і т.д.).
Літ.: Лунц Л. А., Курс міжнародного приватного права, т. 1. Загальна частина, М., 1959: його ж, Міжнародне приватне право, М., 1970; Перетерський І. С., Крилов С. Би., Міжнародне приватне право, 2 видавництва, М., 1959
