Кокандськоє ханство, феодальна держава в Середній Азії в 18—19 вв.(століття) Знаходилося у Ферганській долині, центр — м. Коканд. Кокандськие хани походили з узбецького племені мінг. Засновник династії Шахрук-бій близько 1710 утворив невелике незалежне від Бухарського емірату володіння. При його внуку Іодан-бій (помер близько 1774) в результаті напруженої боротьби з сусідами До. х. (у складі Андіжанського, Намангана, Маргеланського і Кокандського володінь) остаточно відокремилося від Бухари. У 1758 його розглядали в Бухарі як самостійна держава. При ханах Аліме (1800— 1809), Омарові (1809—22) і Мухаммед-Алі (Мадалі, 1822—42) До. х. досягло найбільшої політичної потужності і території розширення. Були приєднані міста Ташкент, Ходжент, Каратегин, Дарваз, Куляб, Алай; на кордонах з володіннями казахів були побудовані ряд сильних фортець — Ак-мечеть (нині Кзил-орда), Ауліє-Ата (нині Джамбул), Пішпек (нині Фрунзе) і ін. У найбільших містах До. х. було розвинено кустарно-ремісниче виробництво, головним чином шовкове і бавовняне, вироби якого вивозилися за межі ханства. Основні види сільськогосподарських культур — бавовна і мал.(малюнок)
Смути і народні повстання проти деспотизму кокандських ханів допомогли бухарському емірові Насрулле в 1839 і 1841—42 нанести До. х. значний удар і відняти ряд областей, зокрема Ташкент і Ходжент; у Коканд був призначений бухарський намісник. Покликаний ферганцамі двоюрідний брат Алім-хана — Шир-Алі-хан (1842—45) вигнав бухарських чиновників і, відобразив новий натиск Насрулли, затвердився в Коканде, відвоював Ходжент і Ташкент. В середині 19 ст почалося завоювання царизмом Середньої Азії. 17 травня 1865 російських військ зайняли Ташкент, 24 травня 1866 — Ходжент. Втрата величезних земель змусила правителя До. х. Худояр-хана підвищити податки, що привело до посилення незадоволеності народу і ряду феодалів, що вилився в Кокандськоє повстання 1873—76 . Воно остаточно підірвало зсередини До. х. Протягом 2 місяців російські війська розбили повстанців. 19 лютого 1876 До. х. було скасовано і замість нього утворена Ферганська область, що увійшла до складу Туркестану генерал-губернаторського Російської імперії.
Літ.: Історія Узбецької РСР, т. 1, Таш., 1967; Халфін Н. А., Політика Росії в Середній Азії (1857—68.), М., 1960; Іванов П. П., Нариси по історії Середньої Азії (XVI — середина XIX), М., 1958; Налівкин Ст, Коротка історія Кокандського ханства, Каз., 1886.
