Кокандськоє повстання 1873—1876, повстання на території Кокандського ханства . Почалося як антифеодальний рух кочівників-киргизів, викликаний збільшенням податків і податей кокандським ханом Худояром . До повстання, яке очолив Ісхак Мулла Хасан-огли (Пулат-бека, що діяв під ім'ям) прилучилася частина духівництва і феодалів. Проте участь в нім на окремих етапах представників світської і духовної знаті не змінила загалом народного характеру повстання, бо основний його рушійною силою були широкі народні маси, що виступали як проти ханського гніту, так і військовій експансії російського царизму. Худояр-хан направив проти повсталих каральний загін на чолі з Абдурахманом Афтобачи, але йому не удалося подавити повстання; протягом 1874 і середини 1875 між повсталими і ханськими військами відбувалися зіткнення. Поворотним пунктом повстання була змова проти Худояр-хана його воєначальників, до яких прилучилися син Худояр-хана Насреддін-бек (правитель андижана) і його брат Мурат-бек (правитель Маргелана). Змовники разом зі своїми загонами приєдналися до Пулат-беку. Худояр-хан звернувся за допомогою до генерал-губернатора Туркестану і літом 1875 біг до Ташкента під захист російських військ. Ханом був проголошений Насреддін-бек, який таємно від повсталих 22 вересня 1875 уклав договір з генерал-губернатором Туркестану К. П. Кауфманом і визнав себе васалом Росії. Зрадницька політика Насреддін-хана привела до нового підйому До. ст не лише проти хана, але і проти російського царизму. Замість Насреддіна ханом був проголошений Пулат-бек. Повсталі взяли ряд успіхів, проте в январе—феврале 1876 російських військ під командуванням генерела М. Д. Ськобельова розгромили повсталих в андижана і Ассаке. Пулат-хан з 5 тис. повстанців зміцнився у фортеці Учкурган, але Ськобельов опанував фортецю. Пулат-ханові удалося втекти, але незабаром він був спійманий і страчений (березень 1876).
Літ.: Історія Узбецької РСР, т. 2, Таш., 1968, гл.(глав) 1.
